— Вася, у мене мало грошей на картці. Перекажи п’ять тисяч, будь ласка.

— Я? Гарна справа. Гості твої, день народження твій, а платити повинен я! Повернеш все із зарплати. Наступного разу розраховуй свої можливості…

…— Люся, дзвонила мама, вони до нас на свято їдуть. Треба всіх розмістити і підготуватися. Буде сім дорослих і двоє дітей.

Для дітей подарунки потрібні, все ж новий рік. Ну і для інших теж. Твої, сподіваюся, цього разу не приїдуть? Всі хочуть провести свято в будинку.

— Місця багато, будинок великий. Мої не приїдуть, всі збираються у батьків.

Люся і Вася були одружені другий рік. Жили в квартирі Люсі, а в будинок Василя їздили іноді.

Там було зручно приймати гостей, в однокімнатній квартирі не розвернутися. Будинок дістався Васі від діда, батька його матері.

— Треба з’їздити, все прибрати, протопити. Ну, а готувати треба перед приїздом гостей. До речі, мама скинула новорічне меню. Я тобі перекинув, а ти з продуктами виріши. Я ж не знаю, чого і скільки треба для цього.

Оселедець під шубою, олів’є, холодець, запечена риба, нарізка м’ясна і рибна, фрукти, торт, цукерки, морозиво, м’ясо запечене, рулетики з шинкою, бутерброди з ікрою і червоною рибою, салат з креветками…

Список був пристойний, до всього іншого пропонувалося купити дитяче харчування і молоко.

Люся згадала свій день народження п’ять місяців тому. Вона запросила своїх родичів і батьків Васі. Його сестра в цей час відпочивала на морі.

Все сама приготувала, тільки розмова в магазині перед цим не виходила у неї з голови.

— Вася, у мене грошей на картці мало. Переведи п’ять тисяч, будь ласка.

— Я? Гарна справа. Гості твої, день народження твій, а платити повинен я! Повернеш все із зарплати. Наступного разу розраховуй свої можливості.

Із зарплати вона і справді повернула все. Вася нагадував, поки вона цього не зробила.

І ось новий рік! Гості їдуть. Сума на продукти набігала пристойна, з усіма вишуканими стравами виходило втричі більше, ніж на її день народження.

Її родичів не буде зовсім. Чиї гроші витрачати? Вона хотіла з’їздити до батьків, привітати сестру, племінників.

З порожніми руками не поїдеш — відкладала. А тепер все витратити на нову рідню.

— Все, Вася. Я написала список продуктів. Тобі скинути на телефон або в паперовому варіанті?

— Ти про що?

— Я про продукти. Мені одній з такою кількістю не впоратися. Можемо йти разом, до того ж ти краще знаєш смаки своїх родичів, адже їм потрібні ще й подарунки.

— Добре. Поїдемо разом.

***

— А ікри не замало? Може ще баночку додати?

— Креветки треба брати королівські.

— А може олів’є з м’яса зробимо? Буде трохи інше, але смачніше.

— Майонезу треба більше, раптом не вистачить.

— Ананас обов’язково і мандаринів більше.

— Дивись, який салат. Зробиш? Що сюди треба? Беремо.

— І м’яса треба, першого числа шашлик зробимо.

— Огірки, помідори, перець… Начебто все. Подарунки. Купимо всім солодке, і дорослим, і дітям. Я правильно вирішив?

— Давай купимо оленя. Дивись, який класний. І іграшок треба на ялинку. Ялинка є, а іграшок мало…

Люся ходила і тільки підтверджувала міркування Васі. Підтверджувала, погоджувалася, а про себе розмірковувала.

“Вирішив — купуй. Хочеш дорогого — не відмовляй собі ні в чому. Подарунки — твоя рідня. Олень — сам ти олень”.

Черги до каси були великі. Вася знайшов, як йому здалося, найвдалішу позицію. П’ятеро людей попереду, і візки у всіх особливо повні.

— Подивись, може там менше черги.

— Добре.

Якби Вася не запропонував, Люся сама б пішла. Пішла і пішла. Сіла перед виходом на лавку і стала чекати чоловіка.

Зателефонувала батькам, поговорила з сестрою, написала подрузі. Вася дзвонив кілька разів, але…

Нарешті він з’явився з повним візком, значить, оплатив.

— Що ти тут робиш? Чому я повинен все купувати?

— Я тобі допомагала все вибирати, список склала, готувати буду. Не штовхатися ж ще й мені в черзі, народу без мене вистачає.

— А платити? Я витратив всю зарплату і премію! А мені ще кредит на початку місяця платити за ноутбук. У мене грошей не вистачить. Ти мені винна.

— Я? Гарна спроба. Гості твої, бажання твої. Олень, Дід Мороз, кульки, подарунки, ікра, шашлик… Наступного разу розраховуй свої можливості.

— А… це ж сімейне свято.

— Так і гості твої. Сім’я твоя. Якщо ти вважаєш інакше, то я поїду зустрічати свято до своїх.

Все приготуєш, зустрінеш, розмістиш, прибереш після всіх. Найголовніше у тебе продукти є, подарунки.

Василь нічого не відповів. Витратився добряче сам, а розраховував на дружину. Не вийшло…

Готували разом, гостей прийняли. Було весело, тільки Вася сумував за витраченими грошима.

Люся дивилася, як він спостерігає за дорогими бутербродами з ікрою, які уплітав чоловік його сестри.

Незабаром вони закінчилися, увага Василя переключилася на м’ясні тарілки. Нарізка ковбас і м’яса зникла із ще більшою швидкістю. Адже він вибирав хорошу, дорогу.

У оленя, майже за дві тисячі, діти відірвали роги. Ананас, який він так любив, так йому і не дістався, та й ікри він не встиг спробувати. Апетит зник, настрій впав.

— Вася, ти що такий сумний?

— Втомився. Голова розболілася.

***

Гості поїхали першого січня ввечері, після шашликів.

А перед від’їздом…

— Люся, нам холодцю з собою можна? А то вдома зовсім нічого немає.

— А ікри у вас не залишилося?

— А ковбаски? Вона така смачна. Вмієте вибирати.

— І шашлику нам на всіх. Там багато було.

— Ви ж у місто повернетеся, навіщо вам тут їжа. Ми візьмемо все.

— І оленя візьмемо, можна? Він дуже дітям сподобався.

Вася вийшов з дому, щоб не засмучуватися. Гості поїхали.

— У нас щось залишилося?

— Я дещо врятувала. Зайва банка ікри, ковбаса, та й всього іншого трохи. І м’ясо є, і шашлик. Ти їж, а то сидів голодний, дивився, як інші їдять.

— Я не правий був тоді. Наступний Новий рік нехай хтось інший влаштовує. Нехай і в нашому домі. Згодна?

— Згодна. Я обіцяла завтра заїхати до своїх, ти зі мною?

— Так, треба ж привітати тещу з тестем.

***

Минув рік. Родичі вирішили все повторити. Васі знову зателефонувала мати і надіслала меню.

— Мамо, нас не буде до самого Нового року, але ви зможете самі все зробити. Я вам ключі залишу.

— Будинок твій, гостей ти повинен приймати. Готувати вам, прибирати теж господарям. У будинку просторо. І не вигадуйте, ми приїдемо.

— Нас не буде, але ми можемо приїхати до самої зустрічі Нового року, ближче до одинадцятої години. Ви готуєте стіл, а потім ми всі разом святкуємо.

— Це не підлягає обговоренню. Меню я надіслала, там дещо новеньке…

***

Вася і Люся відпочивали в квартирі. Улюблені бутерброди з ікрою, олів’є, ігристе. Вони збиралися відвідати батьків тільки першого січня.

— Василю! — мати зателефонувала о дев’ятій вечора, — Будинок закритий, у чому справа?

— З прийдешнім, мамо.

— У чому справа, я запитую? Ми стоїмо біля воріт. Ви ще нічого не готували? Тут все в снігу, вас не було?

— Нас не буде. Якщо ви не захотіли все підготувати, то…

— У нас навіть продуктів немає, ми сподівалися на вас. Між іншим, тут і твій дядько. Ти ганьбиш мене.

— Але я ж казав тобі. Магазини ще працюють, до речі. Значить завтра шашликів не буде? Тоді, з Новим роком вас всіх, мамо.

Вася і Люся провели Старий рік, зустріли Новий і пішли гуляти містом. Завтра вони відвідають батьків Люсі, маму Васі. Хтось буде радий, а хтось, скоріше за все, ні.