Шість років тому я пережила найбільший стрес у своєму житті. Після розлучення я разом з донькою переїхала до моєї мами. Це було доречно, адже ненька якраз почала хворіти. Я доглядала її шість років, а згодом рідної не стало. Брат Олег навіть з похоронами мені не допоміг, все я сама тягнула.

Згодом донька вирушила на навчання, а я наважилась їхати до Італії, аби хоч трохи на життя заробити. Я поїхала, а Олег вирішив мені сюрприз зробити. Коли минуло пів року після смерті мами він заплатив комусь і отримав спадщину самий, повністю переписав на себе будинок. Це стало ударом в спину. Я поїхала додому розбиратися, та вже нічого вдіяти не могла. Поліція сказала, що все чесно, а брат почав виправдовуватись:

– Будинок порожній стояв! Я думав ти не повернешся. А в мене діти зростають.

– От не вигадуй, ти чудово розумів, що робиш. А якщо ні – виправ ситуацію й перепиши половину на мою доньку.

– Це не чесно в мене двоє дітей, а в тебе одна.

– Хата має на нас двох ділитися. А враховуючи, що ти маму не доглядав, то все б мені мало бути.

Хай би що я казала, брат зі мною не погоджувався. Врешті пообіцяв, що згодом виплатить моїй доньці 5 тисяч доларів. Та коли він це зробить – ніхто не вказав.

Тож я зрозуміла, що тепер можу лише на себе розраховувати. Гарувала в Італії на двох роботах. Доглядала сеньйору, а у вихідний – ходила на прибирання. Саме завдяки цьому врешті купила донечці однокімнатну квартиру. Далі ж вирішила збирати гроші собі на житло. Та раптом мені подзвонила Світлана, дружина брата:

– У нас великі проблеми. Олег взяв кредит на ремонт, а його з роботи випхали.

– І що? Нехай іншу шукає.

– Не може, бо ж зараз такі часи, до війська заберуть. Ми вже не знаємо, як бути. Будинок заберуть через кредит.

– І що ти від мене хочеш? Це вже не мій будинок.

– Допоможи, ми ж не чужі люди. У нас і на дітей грошей нема.

– То тепер не чужі? Як вам не соромно після всього до мене звертатися.

Я кинула трубку. Потім невістка написала мені велике повідомлення. Вона благала про допомогу і стверджувала, що я дуже добра людина і не можу відвернутися від рідних. Просять вони 5 тисяч євро і обіцяють повернути. Та я в це не вірю. От що б ви робили? Допомогли б чи ні?