Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я стояла, як вкопана й не знала, що казати. Та була така стомлена, що чемно пішла в душ і на веранду. Та було мені там зовсім не затишно. – Сину, а де моя кімната? Врешті це ж мій дім!

Я стояла, як вкопана й не знала, що казати. Та була така стомлена, що чемно пішла в душ і на веранду. Та було мені там зовсім не затишно. – Сину, а де моя кімната? Врешті це ж мій дім!

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я стояла, як вкопана й не знала, що казати. Та була така стомлена, що чемно пішла в душ і на веранду. Та було мені там зовсім не затишно. – Сину, а де моя кімната? Врешті це ж мій дім!

Чотири роки тому я поїхала до Німеччини на заробітки. Там в мене сестра була, допомогла влаштуватися, місце гарне знайшла. Спочатку я вирушила, аби ремонт вдома зробити. Адже хата в нас стара, напіврозвалена стояла. Чоловік мій все життя випивав. Ні цвяха в оселі не забив, а я чекала, коли син виросте, щоб спокійно його залишити.

Та минуло два роки відтоді як я поїхала, як Влад сказав, що буде одружуватись. Я дуже зраділа. Він вирішив з дружиною жити в моєму будинку, ось лишень повністю його переробив. Звісно, за мої гроші. Син зробив дуже гарний ремонт, добудову. Я нарешті зітхнула з полегшенням, що матиму де віку доживати.

І ось цьогоріч я вирішила приїхати додому. Давно збиралась приїхати і зуби зробити, адже в Європі це дуже дороге задоволення. Їхала я важко і довго, ще й на кордоні стояла. Тож доки дому дісталася – ледве на ногах стояла. Мріяла про відпочинок. Довезли мене мало не до самої хати. Вирішила сина навіть не турбувати, самотужки дійшла. А як побачила свій будинок – сили до мене повернулися. Така краса, я й не мріяла про таку хату. Все ошатне, чистеньке, стіни рівненькі, пофарбовані.

Зрадів син, коли мене побачив. Відразу все показувати почав. Та найбільше я мріяла побачити свою кімнату, нарешті помитися й прилягти.

– А де ж я ночуватиму?

– На веранді. Та просторо й затишно. Ти лиш не лякайся, як Джек прийде, він просто звик, що там його місце.

– А хто такий Джек?

– Наш пес, він добрий лабрадор, хоча й великий.

Я стояла, як вкопана й не знала, що казати. Та була така стомлена, що чемно пішла в душ і на веранду. Та було мені там зовсім не затишно. Від дивана тхнуло псом, ще й блохи по мені штрикали. Я не могла мовчати.

– Сину, а де моя кімната? Врешті це ж мій дім!

– Та мало місця, не вміщаємося ми.

– Але ж було три кімнати. Невже менше стало?

– Так і є спальня, дитяча і вітальня.

– Чого ж ти мені вітальню не виділив?

– Там усі телевізор дивляться, ти усамітнитися не зможеш!

– Сину, не гарно так, як той пес, хоч і гроші на все це дала.

Врешті дали мені дитячу, а онук з молодими спав. Я була вдома два тижня, та увесь час там зайвою почувалась. Вирішила, що повернусь до Німеччини і собі на квартиру зароблю. От тільки молодим грошей більше не дам. Це я й сказала синові, а він ще й образився. Але що я мала робити? От скажіть? Як би ви на таке реагували?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі! 

Навігація записів

– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії
Чесно кажучи, коли невістка повідомила, що вагітна я не дуже хотіла, щоб вона народжувала. Адже вона не факт, що зможе виносити взагалі цю дитину. А до того у них є кредит на квартиру, словом додаткові витрати їм точно не потрібні. І начебто Анастасія погоджувалась з нашими доводами. А потім вчинила по своєму і тепер я не знаю як допомогти їм вибратись з халепи, в яку вони потрапили.

Related Articles

Готувала вечерю з трьох страв…старалася… ох, як я старалася. а він “кривився”. Перестала варити зовсім: «Їж у їдальні, раз там смачніше». Результат не змусив довго чекати…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь..

Viktor
26 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Готувала вечерю з трьох страв…старалася… ох, як я старалася. а він “кривився”. Перестала варити зовсім: «Їж у їдальні, раз там смачніше». Результат не змусив довго чекати…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь..

– Сказав: «Яна, ти ж знаєш, у нас двокімнатна квартира, але одна кімната дитяча, друга – наша з Олею. Куди я їх покладу? На кухні? Їм же вже не двадцять років». А потім додав: «Ти ж старша, у тебе має бути совість». Останні слова Яна вимовила особливо рівно, без інтонації. Наче зачитувала чужий текст. – Він так і сказав? – запитав він глухо.

Viktor
26 Березня, 202626 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Сказав: «Яна, ти ж знаєш, у нас двокімнатна квартира, але одна кімната дитяча, друга – наша з Олею. Куди я їх покладу? На кухні? Їм же вже не двадцять років». А потім додав: «Ти ж старша, у тебе має бути совість». Останні слова Яна вимовила особливо рівно, без інтонації. Наче зачитувала чужий текст. – Він так і сказав? – запитав він глухо.

Золотий ланцюжок, який свекруха з театральним пафосом одягла мені на шию перед сотнею гостей, виявився зовсім не подарунком.

Viktor
26 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Золотий ланцюжок, який свекруха з театральним пафосом одягла мені на шию перед сотнею гостей, виявився зовсім не подарунком.

Цікаве за сьогодні

  • Готувала вечерю з трьох страв…старалася… ох, як я старалася. а він “кривився”. Перестала варити зовсім: «Їж у їдальні, раз там смачніше». Результат не змусив довго чекати…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь..
  • – Сказав: «Яна, ти ж знаєш, у нас двокімнатна квартира, але одна кімната дитяча, друга – наша з Олею. Куди я їх покладу? На кухні? Їм же вже не двадцять років». А потім додав: «Ти ж старша, у тебе має бути совість». Останні слова Яна вимовила особливо рівно, без інтонації. Наче зачитувала чужий текст. – Він так і сказав? – запитав він глухо.
  • Золотий ланцюжок, який свекруха з театральним пафосом одягла мені на шию перед сотнею гостей, виявився зовсім не подарунком.
  • – А чи не тому, що знала, що я сьогодні на роботу йду? Більше я про неї чути не хочу. І говорити про це не бажаю. А ти міг би дати цукор і знову зачинити двері. Не обов’язково на каву зазивати. Чи нудно тобі зі мною?
  • «Ти з’їла 4 шматки хліба, я — 3». Чоловік (52 роки) дістав калькулятор у ресторані й почав ділити рахунок по стравах
  • — Облінилася ти вкрай, Дашо! Мати в гості їде, а ти палець об палець не вдарила, щоб їй догодити. Вона в мене тепер веган, забула? Викидай своє м’ясо, зливай сметану — коровам боляче, а мені соромно за таку дружину!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes