Те, що Ліза подала на розлучення, Стас всерйоз не сприйняв. Навіть більше — він був абсолютно впевнений у тому, що це така хитра маніпуляція. Його старший брат сказав рівно те ж саме.

Але найголовніше було в іншому: Ліза просто не могла хотіти з ним розлучитися. Просто не могла.

Причина була проста — Стас був ідеальним чоловіком усі два роки їхнього шлюбу. Він не шкодував ні часу, ні сил на те, щоб зробити сімейне життя щасливим.

Він годинами просиджував в інтернеті, читав поради досвідчених чоловіків, запам’ятовував поради психологів і блогерів з великою кількістю підписників.

Так, звісно, не все в нього виходило одразу. Напевно, тому, що рожевий флер закоханості туманив йому очі й кружляв голову. Напевно, тому весь той час, поки вони зустрічалися з Лізою, та й перші місяці шлюбу він готовий був заради неї на все.

Він купував для неї квіти, пропонував самій обрати місце, куди вони поїдуть гуляти на вихідні, цікавився тим, що дівчина хоче в подарунок на день народження. Та й узагалі цікавився її думкою.

Якщо вона говорила, що втомилася після роботи, вони замовляли піцу і валялися перед телевізором, дивлячись який-небудь фільм з підписки.

Якщо вона говорила, що погано себе почуває, то він грав на комп’ютері в навушниках, щоб шум її не потурбував. А одного разу і взагалі серед ночі побіг шукати цілодобову аптеку, бо в Лізи підскочила температура, а жарознижувального в будинку не знайшлося.

Заради справедливості, Ліза відповідала йому взаємністю: не вередувала, дорогих подарунків не вимагала, не забувала дякувати за квіти і приготований сніданок, взяла на себе більшу частину домашніх справ, хоча з роботи вони поверталися приблизно в один і той же час.

А потім закоханість Стаса почала минати, і він зрозумів, що над стосунками потрібно працювати. Постійно. Адже й у Лізи, вочевидь, відбувається щось подібне!

А раптом вона вирішить його кинути заради якогось? І порадники з інтернету підтвердили його здогадку: якщо він не буде цим займатися, шлюб розвалиться. Любов живе два роки. Ось поки вона ще живе, треба закласти фундамент майбутніх подружніх стосунків.

Він щосили взявся «прокачувати баланс значущості», «вибудовувати межі дозволеного» і «ставити себе в позицію лідера». Для цього він одразу заборонив Лізі ходити на роботу з розпущеним волоссям і в спідниці вище коліна.

Потім влаштував скандал, коли вона пішла з подругами в кафе — Ліза затрималася на пів години і попередила про це, але все одно це було неповагою до чоловіка.

Потім Стас вирвав у неї з рук телефон для перевірки контактів і листувань і влаштував допит із пристрастю щодо кожного чоловічого імені в записнику.

Ще він почав «прогинати» дружину — наприклад, вимагав, щоб вони ходили виключно в японські ресторани, хоча Ліза терпіти не могла суші. Якщо вона смажила на вечерю м’ясо, то Стас говорив, що передумав. І хоче риби.

Або курки. Не важливо. Головне, не те, що було приготовлено. Коли Ліза спробувала заперечити, що питала його про вечерю заздалегідь, Стас пояснив їй, що «якщо щось не подобається — валіза, вокзал, мама».

Якщо Ліза про щось просила, Стас це ігнорував. Якщо щось радила — робив наперекір, навіть розуміючи, що вона має рацію. «Ти повинен бути лідером!» — вчили його гуру.

— «Зручних і м’якотілих оленів кидають заради «поганців».

Ліза намагалася поговорити з чоловіком, обговорити щось, а він або ігнорував її («вчися вважати її слова білим шумом»), або зводив усе до якихось дурних жартів, показуючи нікчемність її слів.

Ліза плакала, ображалася, намагалася щось довести, а одного разу навіть підвищила на нього голос. Ось тоді-то Стас застосував ще одну пораду — щодо фізичного «виховання» дружини.

Після цього вона й подала на розлучення. Ха-ха! Думала, що він поведеться на таку дешеву маніпуляцію!

«Завжди йди до кінця!» — радили йому в чаті, і Стас вирішив вчинити саме так. Він знав, що в найостанніший момент, у призначений день розлучення, Ліза злякається і скаже, що передумала.

Майже колишня дружина вирішила пограти далі й загралася. Вона не очікувала, що він не прогнеться перед нею.

«Я згоден на розлучення! — сказав Стас. — Ти впевнена, що не пошкодуєш?»

— «Впевнена!» — відповіла Ліза, а в її очах блищали сльози. І Стас вирішив дати їй шанс — якщо через місяць після розлучення вона гарненько попросить у нього вибачення, він пробачить. На своїх умовах, звісно. Він придумає, на яких.

Ліза не з’явилася ні через місяць, ні через пів року, ні через рік.

«Намагається мене прогнути, — посміхався Стас, якщо розмова в компанії друзів заходила про його колишню дружину.

— Щоб я перший прибіг. Стандартна бабська тактика — подивися, кого ти втратив. Ні, це правда смішно! Так старається, бідолаха… І зачіску змінила, і гардероб. Фотки з відпочинку викладає. У спортзал ходити стала і теж фотки — типу, оціни, яка в мене фігура тепер!

І посміхається, посміхається — такою, знаєте, гумовою посмішкою…» — «Ну а що їй залишається ще робити? — сміялися друзі. — Хороша міна при поганій грі!»

Напевно, на цьому історію можна було б закінчити, якби через півтора року після розлучення Стаса і Лізи, один з їхніх спільних знайомих випадково не зустрів її в торговому центрі.

Привітавшись один з одним і обмінявшись новинами, вони збиралися, було, йти далі у своїх справах, однак щось штовхнуло чоловіка напоумити Лізу. «Слухай… Я все розумію… Усі ми люди. Усі ми помиляємося. Ти погарячкувала, зрозуміло.

Але чому замість того, щоб влаштовувати цю показуху для нього — як у тебе все чудово, чому тобі просто не написати йому? Або зателефонувати? Може, все ще можна повернути?»

На його превеликий подив Ліза розсміялася:

«Показуха? А з чого ти це взяв? Я просто живу своїм життям, у якому тепер усе чудово. І нічого я повертати не хочу — у мене є кохана людина, яка мені нещодавно освідчилася». — «Але як же… Стас… Ти ж для нього фото в соцмережі викладаєш… Щоб він дивився…»

«Що? — Ліза розсміялася ще голосніше. — А він не сказав, що я одразу після розлучення його в чорний список внесла? Він просто не міг мої публікації бачити. І фото теж. Для цього я його і заблокувала, власне. Хоча… — вона задумалася. — Профіль-то в мене незакритий. Міг і лівий акаунт створити, щоб мої фотки дивитися… Але це вже, вибач, не до мене питання. Усе, рада була побачитися! Мені час!» — і Ліза легкою ходою закрокувала повз яскраві вітрини, жодного разу не озирнувшись.

Іноді ми настільки зациклюємося на своїх «стратегіях» і «маніпуляціях», що не помічаємо, як насправді змінюється життя інших людей.

Ця історія — як дзеркало для тих, хто вважає, що все крутиться навколо них.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!