Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • У мене є найкраща подруга, звати Тамара. Товаришуємо ще з часів шкільної парти. Вона дуже цікава й творча особистість. Знаєте, я думала, що її фантазія обмежується тільки красивими картинами та віршами. Але що вона таке зробила – досі не можу повірити.

У мене є найкраща подруга, звати Тамара. Товаришуємо ще з часів шкільної парти. Вона дуже цікава й творча особистість. Знаєте, я думала, що її фантазія обмежується тільки красивими картинами та віршами. Але що вона таке зробила – досі не можу повірити.

Viktor
2 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до У мене є найкраща подруга, звати Тамара. Товаришуємо ще з часів шкільної парти. Вона дуже цікава й творча особистість. Знаєте, я думала, що її фантазія обмежується тільки красивими картинами та віршами. Але що вона таке зробила – досі не можу повірити.

У мене є найкраща подруга, звати Тамара. Товаришуємо ще з часів шкільної парти. Вона дуже цікава й творча особистість. Знаєте, я думала, що її фантазія обмежується тільки красивими картинами та віршами. Але що вона таке зробила – досі не можу повірити.

Словом, вона зараз пише детективний роман. Правда, назву не придумала. За роботою не помітила, як її чоловік Сергій почав затримуватися в офісі, приїжджати додому вночі та десь пропадав на вихідні. А потім випадково знайшла на сорочці слід від червоної поради. Тамара такою екстравагантною косметикою не користується.

Тому одного дня вирішила прослідкувати за чоловіком. Замовила таксі, одягла перуку та чорні окуляри й шпигувала біля його офісу. І ввечері виходить Сергій з красивою білявкою. Ніжно обіймає, цілує, щось смішне нашіптує на вушко. А дівчина так зубами світить, як той осел, коли рже. Тома не розгубилася та швиденько зробила декілька знімків цієї солодкої парочки.

Думаєте, що цього ж вечора речі Сергія опинилися у під’їзді? Ні, дівчина далі продовжувала своє розслідування. Вона зробила фото їх листування у телефоні, продовжувала далі шпигувати за парою. І вже за тиждень у на її фотоапарті були знімки зі кіно, кафе, прогулянки в парку.

Гадаєте, що після таких явних фактів зради вона покинула Сергія? Знову промах! Тома могла днями друкувати щось на ноутбуці. Здавалося, що клавіатура от-от зламається від постукувань її нігтиків. А через місяць вона принесла мені перший примірник книги:

– Ти її краще розгорни на деяких сторінках, вони позначені червоним кольором.

Я відкриваю книгу – і на першій же сторінці мене зустрічає фото Сергія та молодої білявки.

– Нічого не розумію…

– Ну я так вирішила його провчити – зробила головний героєм детективу. Звісно, що не міняла ім’я, прізвище і номер телефону. Там кожна глава починається зі спільних  фото. А розділів майже 10, – єхидно посміхається дівчина.

Ну і дотепа, ось так солодко помстилася своєму горе-чоловікові. До речі, з Сергієм вона вже розлучилася. Чоловік просив вибачення, стояв на колінах та обіцяв, що більше так не буде. Але Тамара була непохитною.

До речі, Сергій не знає, що скоро до нього прийде слава, бо про свій роман вона йому нічого не розповіла. Ну а що він хотів? Жіноча помста – діло жорстоке. Ох, який сюжет вийшов цікавий для книги!

Така помста – перемога чи просто низький вчинок?

Навігація записів

Роки йшли, подруги одна за одною виходили заміж, вже мали дітей, а Олена все шукала того самого. Їй було вже тридцять два і я бачила, як вона іноді сумувала, дивлячись на щасливі пари. Але вона не здавалася. “Моя людина десь там, я знаю”, – говорила вона, сміючись, і продовжувала вірити в кохання…
У мене вже було за останні роки 3 залицяльника. І діло доходило до весілля, планували діток. Однак, я всім відмовляла. Адже дізналася, через що насправді чоловіки зі мною зустрічалися. Ні, тут діло не в щирому коханні. Та й не думайте, що я якась погана жінка чи легковажна.

Related Articles

— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама

Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.

Цікаве за сьогодні

  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
  • Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.
  • – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.
  • — Ну що ти як малий, чесне слово! — роздратовано форкнула дівчина. — Ну яка зараз може бути дитина?! У нас же весілля на носі! Я не збираюся з пузом до РАЦСу пертися! Та й путівки у весільну подорож уже викуплені. Мучитися токсикозом увесь медовий місяць? Ні вже, красно дякую…
  • На моє весілля він не прийшов, нічого не подарував. Коли ми з сестрами збирали гроші мамі на лікування, він купував Олесі машину. Коли мама по мирала від раку, Танька пів року доглядала за нею, я й Люда прилітали з різних міст. На похорон мами він не приїхав. Дізнався й сказав: «Шкода. Олена була хороша жінка». І не приїхав.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes