Через тиждень у свекрухи свято, 50 років. Ми з чоловіком довго думали, щоб таке подарувати мамі. Я схилялася до телефону, взяти хорошу модель, щоб можна було онлайн-карткою на касі розраховуватися, на 2 сімки, з хорошою камерою та динаміком.

Вибір телефонів зараз великий, але на деякі моделі ціни дуже кусалися – за 30 тисяч, за 40 та навіть за 55 тисяч. Для нас це великі гроші, ми не заробляємо багато. Але консультант порадив телефон за 8 тисяч гривень у кредит. Однак, декілька днів тому до нас зателефонувала свекруха:

– Ой, знаєте, ви мені там нічого не даруйте.

– Як це так? У вас свято, ювілей.

– Я хочу зробити святкування в ресторані. Тут, якраз у мене на районі є хороше місце. Там і меню велике, зали окремі на бенкет та можна ще замовити виступ музикантів.

Вартість такої забави – 25 тисяч. І це при тому, що окремо треба докупити ще алкоголь, десерти та деякі закуски.

Свекруха запросила багато гостей – родичі з села, подруги, куми, похресники. Навіть якась її троюрідна сестра з Італії з дітьми приїде. І пані Ольга хоче, щоб саме ми оплатили цю гулянку, як подарунок на ювілей.

Ну от ви подумайте – викинути 25 тисяч за 1 вечір чи купити телефон, яким вона буде довго користуватися?

– То я що, на свято не заслужила? Не знати, чи я до 51 року доживу! – драматизувала у слухавку свекруха.

Ви не подумайте, що я якась жадібна невістка. Ми свекрусі постійно робили дорогі подарунки. На Миколая купили нову куточку та чобітки, на минуле 8 березня – блендер, на 49 років подарували путівку в Трускавець.

І от мій чоловік, Діма, чомусь став на бік мами:

– Ну ти ж розумієш, що це свято. І буде багато родичів.

– Це її свято і вона сама всіх запросила. Чого ми повинні платити? 25 тисяч, це захмарна сума!

Ми з Дмитром хотіли зробити ремонт у дитячій. Купити нове двоспальне ліжко, перемалювати стіни, постелити гарний килим та обов’язково докупити ще письмовий стіл. Бо всі уроки діти робили на кухні за столом.

І з цієї заначки чоловік без мого відома вчора взяв 20 тисяч, аби заплатити аванс за ресторан.

– Діма, це що таке?

– Повір, краще зробити мамі свято. А на ремонт ще відкладемо.

– Тоді скажи мамі, що 3 гостей точно не буде на святі! Ми з дітьми принципово не підемо. А вам бажаю гарно посидіти за чужі гроші.

Діма про цю сварку розповів мамі. І тоді пані Ольга накинулася на мене зі звинуваченнями:

– То я на старості років не заслужила на таке свято? Ти мені весь настрій зіпсувала!

– А ви чому самі за ресторан не можете заплатити, ми ж, по суті, ваші гості. Чи думаєте, що ми гроші з дерев зриваємо, як ті листочки?

– Я так і знала, що ти ще та скнара. Ще й дітей пускати не хочеш до бабусі на свято!

Я вперто не піду в ресторан. Не хочу бачити та навіть говорити зі свекрухою. Її свято – її витрати. А вона всю відповідальність на нас переклала!