Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Нещодавно мій Юра приїхав додому засмучений. За шістнадцять років шлюбу я його таким ще не бачила. Дуже злякалась:

– Мама дуже хвора, важко їй, як не знаю, що далі робити!

– А що із нею?

– Ледве по квартиру ходить! В магазин взагалі не може, що як зле стане, ніхто й швидку не викличе.

– Що ж ти пропонуєш?

– Нехай з нами поживе. Місця вдосталь, буде веселіше.

Я відчувала, що це погана ідея, та погодилась, адже Юра в мене золотий чоловік. Відколи ми побралися, він жодного разу мені слова поганого не сказав. Лишень хвалив. Тоді мої батьки нам землю подарували, коханий мало не власноруч гарний будинок збудував, кілька років в Данії працював, аби на це заробити. Він і зараз гарну роботу має, вдома в усьому мені допомагає. У нас двійко чудових дітей. Саме тому я й погодилась.

Свекруха переїхала, вже наступного дня. Ми виділили їй кімнату. Коли ж я спитала, хто в її квартирі житиме, вона мене здивувала:

– Ой, не переймайся, там донька моєї подруги поживе трохи, я дозволила за копійки.

“Ну, нехай” – подумала я. Мені хотілося, щоб мамі Юри було зручно, я готувала смачну їжу, в усьому їй допомагала. Все думала, що з часом і вона щось робитиме, та ні, вона й не думала. Хоча насправді, хворою зовсім вона не виглядала, доволі активна була, цілісінькими днями по телевізору новини дивилась і політику обговорювала.

З часом я збагнула, що перетворилась на прислугу свекрухи. Вдома всі підлаштовувались під неї. Нещодавно був такий випадок. Вона підійшла і спитала:

– А ти мій одяг випрала?

– Так, звісно.

– І блузку?

– Звичайно.

– Що з усім іншим в машинку кинула?

– Так!

– Та як ти могла, невже не бачила, яка там тканина.

– А що я мала руками прати?

– Звичайно, а як інакше.

Мене аж перекосило. Змовчала. Потім все Юрі розповіла.

– Послухай, вона ще може окремо жити, ну подивись, бо я вже не можу так!

Чоловік поговорив з мамою. Та виявилось, що в її квартирі не дочка подруги, а ціле сімейство з Харківщини, і дере вона з них 10 тисяч гривень на місяць. Вирішила собі заробити пенсіонерка, ще й пожити, як на курорті. Порадьте, як мені тепер бути? Що із свекрухою робити?

Навігація записів

— Ще трохи — і я почну ночувати в гаражі. Але поворотний момент стався ввечері, коли задзвонив мій телефон. — Таня? Це мама… Я зараз розмовляла з Наталею. Ти що, виганяєш її з дому? — У якому сенсі? Ніхто її не виганяє. Просто у нас немає умов, щоб жити вчотирьох у нашому будинку нескінченно…  Не знала, що сказати. Це було неправдою, але й не на 100% брехнею. Я і справді просила Наташу подумати про свої терміни.
Свекруха вже на пенсії, живе в селі та полюбляє збирати гриби. І вже який рік поспіль віддає нам гриби, 3 пакети мінімум пересилає автобусом. А я, якщо чесно, гриби не люблю, у мене і так на роботі та з дітьми клопотів вистачає. Не хочу до ночі стовбичити на тій кухні. Тому я ті гриби почала просто роздавати. Мамі передала пакетик, бо вона їх полюбляє, на роботі колегам віддала, навіть раз сусідці, бабусі Раї принесла. Бо шкода, аби ті гриби пропали та згнили.

Related Articles

З цим планом він ознайомив Наталку ще на першому побаченні. — Два роки живемо для себе, потім — діти. Думаю, двоє цілком достатньо. Хлопчик і дівчинка. Бажано саме в такому порядку. Але природа може внести свої корективи, так і бути, з цим я змирюся. — А що далі? — здивовано запитала тоді Наталя. — Далі теж усе розписано. Але це обговоримо пізніше, коли виконаємо перші пункти. Чому вона тоді погодилася?

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до З цим планом він ознайомив Наталку ще на першому побаченні. — Два роки живемо для себе, потім — діти. Думаю, двоє цілком достатньо. Хлопчик і дівчинка. Бажано саме в такому порядку. Але природа може внести свої корективи, так і бути, з цим я змирюся. — А що далі? — здивовано запитала тоді Наталя. — Далі теж усе розписано. Але це обговоримо пізніше, коли виконаємо перші пункти. Чому вона тоді погодилася?

Мами моєї не стало в березні. Тато пішов майже за два місяці. Він ніби поспішав наздогнати її якоюсь небесною електричкою… Батьківська хата дісталася мені, єдиній і пізній їхній дитині. Перші тижні я просто приїжджала туди. І то сиділа на веранді, то безцільно тинялася по хаті, не в змозі розібрати батьківські речі та навести лад. Тому питання-пропозиція свекрухи застала мене зненацька. – Галино Борисівно, я… поки що не готова. Мені потрібен час. Там ще мамині речі, батькова бібліотека…

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Мами моєї не стало в березні. Тато пішов майже за два місяці. Він ніби поспішав наздогнати її якоюсь небесною електричкою… Батьківська хата дісталася мені, єдиній і пізній їхній дитині. Перші тижні я просто приїжджала туди. І то сиділа на веранді, то безцільно тинялася по хаті, не в змозі розібрати батьківські речі та навести лад. Тому питання-пропозиція свекрухи застала мене зненацька. – Галино Борисівно, я… поки що не готова. Мені потрібен час. Там ще мамині речі, батькова бібліотека…

Так, собаки дуже вірні! Але вони вірні тим, хто їх любить, – а зрадників не прощають…

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Так, собаки дуже вірні! Але вони вірні тим, хто їх любить, – а зрадників не прощають…

Цікаве за сьогодні

  • З цим планом він ознайомив Наталку ще на першому побаченні. — Два роки живемо для себе, потім — діти. Думаю, двоє цілком достатньо. Хлопчик і дівчинка. Бажано саме в такому порядку. Але природа може внести свої корективи, так і бути, з цим я змирюся. — А що далі? — здивовано запитала тоді Наталя. — Далі теж усе розписано. Але це обговоримо пізніше, коли виконаємо перші пункти. Чому вона тоді погодилася?
  • Мами моєї не стало в березні. Тато пішов майже за два місяці. Він ніби поспішав наздогнати її якоюсь небесною електричкою… Батьківська хата дісталася мені, єдиній і пізній їхній дитині. Перші тижні я просто приїжджала туди. І то сиділа на веранді, то безцільно тинялася по хаті, не в змозі розібрати батьківські речі та навести лад. Тому питання-пропозиція свекрухи застала мене зненацька. – Галино Борисівно, я… поки що не готова. Мені потрібен час. Там ще мамині речі, батькова бібліотека…
  • Так, собаки дуже вірні! Але вони вірні тим, хто їх любить, – а зрадників не прощають…
  • “Ольга не знала, що їм і відповісти їх троє, а вона одна. Чи може попросити у провідниці місце поміняти? Хоча немає жодної впевненості, що є вільні місця. Та ще раптом ці типи образяться?
  • Свекруха вже на пенсії, живе в селі та полюбляє збирати гриби. І вже який рік поспіль віддає нам гриби, 3 пакети мінімум пересилає автобусом. А я, якщо чесно, гриби не люблю, у мене і так на роботі та з дітьми клопотів вистачає. Не хочу до ночі стовбичити на тій кухні. Тому я ті гриби почала просто роздавати. Мамі передала пакетик, бо вона їх полюбляє, на роботі колегам віддала, навіть раз сусідці, бабусі Раї принесла. Бо шкода, аби ті гриби пропали та згнили.
  • Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes