– Вітаю тебе, Олечка, моя дорога! З дерев’яним весіллям вас! Щось я до Максима додзвонитися не можу… Зайнятий чи що?

Оля з ввічливості подякувала свекрусі. Їй так незручно було стояти з важкими сумками, притискаючи плечем телефон до вуха. До чоловіка Максима дійсно не можна було додзвонитися. Працює, або знову з друзями гуляти поїхав…

Взяв моду, відпочиває він… Можна подумати, Олі відпочивати не потрібно.

Жінка сунула телефон в кишеню і поплелася додому. Он, продуктів скільки накупила, буде чоловікові свято влаштовувати. Аби він сам додому прийшов, як то кажуть, не на рогах.

Схопивши ручки пакетів, які болісно впивалися в шкіру, Оля почала підніматися сходами. Взагалі в їхньому будинку був ліфт, але дуже давно не функціонував. Керуюча компанія тільки обіцянками вміє годувати…

– Можете відійти, будь ласка, – тихо промовила Оля.

Вона намагалася обійти дівчину, що маячила на сходовій клітці. Молода особа, обхопивши себе обома руками, зробила широкий крок вліво і сухо вибачилася.

– А ви в п’ятдесят шосту?

– Так, а що? – байдуже запитала Оля, мріючи тільки про те, як витягне свої втомлені після важкої роботи ноги на дивані.

– Я наречена вашого чоловіка.
Ці слова здалися Ользі нічим не значущим жартом. Що це за наречена?! Що означає наречена?

– Він з вами розмовляти не хоче, відкладає все. А мені обіцяє, що одружиться. Ось, каблучку подарував, пропозицію зробив.

Всі інші слова вже не мали ніякого значення. Оля мовчки увійшла в квартиру і закрила за собою двері, немов намагаючись відгородитися. Знесилено притулилася спиною до стіни, сповзла вниз, закрила обличчя руками і заплакала.

У неї не було сил пояснювати, і бажання говорити з чоловіком теж не було.
Ось який подаруночок він приготував їй на ювілей.

Оля не стала готувати вечерю. Торт стояв у холодильнику, продукти для салатів розкладені по полицях. Колись святковий настрій знищили погані новини.

Максим прийшов додому через чотири години. На вулиці стемніло, лише рідкісні ліхтарі виривали жовті кола біля під’їзду.
За виразом обличчя помітно, що він вже в курсі нареченої, яка з’явилася на порозі.

– І навіщо це все? Навіщо розмови про дітей, мрії про майбутнє? Га, Максим?

Оля задавала ці питання, можна сказати, в порожнечу, розуміючи, що відповідь чоловіка вже нічого не змінить. І в думках знову виникала ця зовсім юна дівчина, і слова її врізалися в пам’ять.

– Та годі тобі, в сучасному світі живемо. Ну, розлюбив я тебе і що? І взагалі, все це було великою помилкою.

– Помилкою? І як давно ти це зрозумів? І навіщо тоді одружився?

– Так ти ідеальна дружина – вдома чисто, працюєш, готуєш відмінно, ніколи до тебе зауважень не було! Ти зручна, хороша, добра… Але вона така красуня! Королева! У мене в житті такої не було!

Максим говорив правду. Опустивши очі в підлогу, немов хлопчик, що накоїв лиха, він ледь помітно посміхався.

– Ти ж її бачила.

Оля говорити не могла. Питань у неї не залишилося. У грудях оселився огидний колючий звір. Він вертівся, стискаючи її поранене серце.

Йому роками було зручно і добре, а тепер, коли вона йому набридла, можна і красуню вибрати… Ніби Оля некрасива. Вона хоч і змінилася за роки спільного життя, так і чоловік теж змінився.

Максим намагався ще вичавити з себе виправдання, але вони звучали фальшиво і неправдоподібно. Чоловік почав мовчки збирати речі. Через пару годин у квартирі настала тиша. І коли пролунав раптовий дзвінок, Оля неохоче взяла трубку.

– Олечка, де Максим, хочу привітати його. – на тому кінці дроту була її тітка.

– А Максим пішов до коханки, тітонько Віро. У нього сьогодні свято з іншої нагоди.

Оля відразу поклала слухавку. І, притуливши голову до м’якої подушки дивана, закрила очі. Просто лежала в тиші, відміряючи стукіт власного серця…

Наступний тиждень минув як у тумані. А потім поступово наставало розуміння того, що відбувається. Біль не зникав, але ніби притупився.

У день розлучення Максим прийшов зі своєю нареченою. Довгонога красуня з вузькою талією і обличчям з обкладинки. І чомусь на тлі неї Оля відчувала себе незатишно.

– Схуднеш, може, знову заміж вийдеш! – хихикнула дівчина.

– Та куди їй вдруге заміж у тридцять п’ять? – посміхнувся Максим.

Оля намагалася їх не слухати. Тепер вона будувала своє життя без цієї людини. Можна буде і роботу змінити, так як для неї однієї грошей потрібно менше. І який сенс був від зростаючого бізнесу чоловіка, якщо він все до копійки до себе в кишеню складав, а не в сім’ю?

Немов книги в старій бібліотеці, в голові Олі знову і знову з’являлися огидні моменти їхнього шлюбу, які вона намагалася не помічати.

Два роки минуло з моменту розлучення. І якщо тоді, в той нещасливий день, здавалося, що життя закінчилося, тепер Оля розуміла, що доля навмисно надала їй таке випробування. А все заради нагороди.

Виходячи з торгового центру, хрустячи золотим листям під ногами, Оля йшла до своєї новенької машини. Темно-вишневий джип, про який вона, можна сказати, все життя мріяла, тепер був реальністю.

– Ой, Оля! Це ти?!

Знайомий голос розірвав звичний гул парковки. Жінка обернулася і, на свій подив, помітила того самого чоловіка, який колись витер об неї ноги. Скористався її бажанням мати сім’ю, насолоджувався зручністю, а як тільки з’явилася можливість, втік до іншої, більш привабливої, на його думку.

– А я тебе спочатку й не впізнав, ось як покращала. Кілограмів двадцять скинула? Та й помолодшала прямо!

Оля не зовсім розуміла, що рухає Максимом. Колишній чоловік жадібно розглядав її.

– А чого це ти така?

– Яка така?

– Красива! І що, машина твоя, чи що?

– Так, моя. Чоловік подарував.

У Максима щелепа так і відвисла. Погляд став не тільки більш жадібним, але тепер ще й відкрито заздрісним.

– А як же ти вийшла заміж?

– Макс, іди своєю дорогою, тебе це не стосується! – відрізала Оля, вже відкриваючи двері новенької машини.

Чоловік раптово схопив її за ручку маленької шкіряної сумочки, все ще здивовано витріщаючись на жінку, яка колись була йому дружиною.

– А я з нею розлучився, уявляєш? Думав, тебе знайду, мамі моїй ти подобалася. Та й мені з тобою добре жилося. А ти, виявляється, встигла заміж вийти.

– Ти мені зрадив, пішов до іншої, і дорікаєш мені за те, що я за ці роки знайшла хорошу людину і полюбила її?

Пряме запитання Олі поставило його в ступор. Максим прикусив губу, як робив раніше. І на відміну від колишньої дружини, яка помітно покращала після розлучення, сам Максим змінився не в кращу сторону.

Спільні знайомі повідомили Олі, що він розвалив свій бізнес і залишився в боргах. Набрав кредитів, з якими намагався розплатитися. А коли його благовірна дізналася, що доїти з нього нічого, покинула за першої нагоди. Так Максим залишився один, без грошей, бізнесу, та ще й з боргами.

– Щось зі мною ти такою красунею не була! Не любила, мабуть. – з неприхованим докором вимовив чоловік.

– А ти до мене так і не ставився, як мій нинішній чоловік, точно не любив, – парирувала Оля.

Вона висмикнула з його рук сумку, а потім сіла в машину. Гарний новенький джип рушив з місця, залишивши після себе сухий прямокутник на змоклій від осіннього дощу парковці…

А Максим так і стояв, дивлячись їй услід, відкривши від подиву рот. Оля повернеться до коханого чоловіка, вони разом поїдуть до ресторану або проведуть вечір за затишним переглядом старого фільму під тріск полін у каміні.

А Макс поїде до матері, бо свою квартиру довелося продати за борги, а робота не дозволяла жити на орендованій.

І хоч зараз Максим відчайдушно злився на свою колишню дружину, на те, що вона, виявляється, має нахабство жити щасливо після розриву з ним, ввечері він зачинить себе у ванній і заплаче, поки ніхто не бачить.

І прокляне себе за той день, коли проміняв чудову, добру, вірну жінку на дівчину, яка позбулася його при перших фінансових труднощах…

Ось тільки нічого вже не повернути…

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!