Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Я завжди думала, що найгірше у шлюбі – це фінансові труднощі або побутові дрібниці, але помилялася. Найгірше – це коли твій ворог сидить з тобою за одним столом і називає себе “ріднею”.

Коли виходила заміж, здавалося, що мені пощастило зі свекрухою. Вона була стримана, небагатослівна, не лізла в наші стосунки з чоловіком. Ми жили разом у її хаті – великій, старій, але доглянутій. Я тягнула все господарство: готувала, прибирала, лікувала її, коли тиск скакав.

– Доню, як добре, що ти в мене є, – часто казала Валентина Семенівна, тримаючи мене за руку.

Я вірила, а потім з’явилася зовиця. Про свою маму Ольга роками не згадувала: не дзвонила, не приїжджала, не допомагала ні копійкою. Свекруха іноді тихо зітхала:

– Мабуть, їй не до мене…

І раптом – як грім серед ясного неба – дзвінок:

– Мамо, я приїду. Треба поговорити.

Я насторожилася, і, як виявилося, недарма. Ольга приїхала з валізами й образою на весь світ. З порога почала командувати:

– А що це у вас так бідно? А чого ти, мамо, так схудла? Тебе тут, бачу, не доглядають.

Я мовчала, але вона не зупинялася. Через кілька днів випадково почула розмову на кухні.

– Мамо, ти ж розумієш, що хата – твоя. А Інна тут ніхто.

– Ну як ніхто. Вона ж дружина твого брата.

– Ой, не сміши! Сьогодні вона є, а завтра – нема. А я твоя рідна дочка!

У мене тремтіли руки. Але справжній удар був попереду.

Одного вечора свекруха різко сказала мені:

– Ти погано до мене ставишся.

– Що?. Мамо, я ж…

– Не називай мене мамою! Ти мене налаштовуєш проти рідної дочки!

Я подивилася на зовицю. Вона сиділа й усміхалася.

– Ви серйозно? Де вона Ольга всі ці роки? Коли вам потрібні були ліки? Коли ви ночами не спали від болю?

– Не смій кричати на мою маму! – закричала Оля.

– Ти тут через хату тримаєшся!

– Та я сюди не за хатою прийшла! У мене тут мама!

– Де ж ти була, коли ми тут з Ігорем ремонт робили і доладу все приводили? Хоч копійку дала? А тепер приїхала командувати на все готове?

– Ти б прикусила язика! Це хата моїх батьків, і тут ніхто! Подякуй, що терпіли тебе тут роками!

Я була шокована, але слова Валентини Семенівни добили остаточно.

Свекруха вдарила кулаком по столу:

– Досить! Я все вирішила. Хата дістанеться моїй дочці.

У той момент зрозуміла: “усі роки моєї турботи і роботи нічого не варті”, якщо хтось може прийти й отруїти людині розум за кілька тижнів. Зовиця отримала те, за чим приїхала – надію на хату, а я – урок на все життя. І тепер точно знаю: немає гіршого ворога, ніж та рідня, яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно. Шкода тільки, що зрозуміла це надто пізно.

Що порадите робити в цій ситуації?

Навігація записів

Вона ще ніяк не могла оговтатися від того, як рік тому до них на тиждень приїжджали її далекі родичі. Анжела цей час згадувала з тремтінням. А тут така юрба! Жінка навіть з рахунку збилася і точно не могла сказати, скільки в цій орді, що насувається на їхнє життя і квартиру, передбачалося людей.
– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії

Related Articles

Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.

– Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?

У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.

Цікаве за сьогодні

  • Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.
  • – Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?
  • У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.
  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes