Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Невістка цілими днями вилежувалась на дивані. А, коли я зробила їй зауваження і попросила допомогти – втекла у місто

Невістка цілими днями вилежувалась на дивані. А, коли я зробила їй зауваження і попросила допомогти – втекла у місто

Viktor
21 Січня, 202621 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Невістка цілими днями вилежувалась на дивані. А, коли я зробила їй зауваження і попросила допомогти – втекла у місто

Ото й маю тепер “невісточку”, що й згадати страшно. Пишу й сама не розумію, де я так нагрішила, що син від рідної хати відвернувся.

Живемо ми в селі, як і жили все життя. Господарка немала: корова, свині, кури, качки. Город – що оком не кинь: картопля, буряки, морква, капуста, помідори. Я з чоловіком змалку до праці привчені, і сина так само ростили – щоб не пан, а ґазда був.

І тут привів Андрій мені невістку з міста. Приїхали – валізи, сумки, все таке модне, акуратне. Дивлюся я на неї й думаю: “Ну нічого, поживе в селі – навчиться”.

Перший день – ще туди-сюди, другий – бачу, біда. Я зранку на ногах: корову подоїти, свиням дати, курей випустити, грубку палю, сніг чищу. А вона? Сидить на дивані з телефоном. Кажу спокійно:

– Доню, може, підеш їсти щось звариш?

– Я не голодна, та й у кухні холодно.

– То всі решта вже хочуть їсти, бо з самого ранку на ногах.

– Я інтелігентна людина і сільські страви готувати не вмію.

Я аж оторопіла. В селі і в місті люди однаково їдять. А вона, бач, інтелігентна! А їсти хоче тричі на день, ще й гаряче. Думаю: добре, не з готування – то з хати почнемо. Кажу:

– Йди, підлогу помий.

– А де у вас швабра?

– Та он ганчірка й відро.

Зітхнула, але пішла. Помила так, що вода після неї чистіша, ніж підлога була. Я мовчу, терплю. На третій день кажу:

– Треба дров принести, бо на вечір холодно буде.

– Я жінка, це не жіноча робота.

– А в селі всі жінки не з цукру.

Андрій стоїть, мовчить, очі в землю. Ввечері думаю: ні, так не піде. Не можна ж, щоб син з панянкою жив, а я їм і куховарка, і служниця. Кажу:

– Будеш вечерю готувати.

– Я не вмію на газовій плиті.

– Навчишся, я ж навчилася.

День пройшов важкий, а під вечір ще й курку треба було на завтра підготувати. Кажу їй:

– Ходім, покажу, як курку скубати.

– Ви що?! Я цього робити не буду! Це жах!

– А що ти думала? Курка сама в каструлю стрибне? Це ж село! Тут м’ясо в магазині не продається!

Взяла ту курку, дала їй у руки. Інна скубла, морщилась, ледь не плакала.

– Я не для цього заміж виходила! – кричить.

– А я не для того сина ростила, щоб він з міською баринею жив!

На тому й розійшлися по кутках, а вранці – тиша: ні сина, ні невістки. Записка на столі: “Ми поїхали. Більше не приїдемо”.

І от скажіть мені, люди добрі: що я такого зробила? Хотіла, щоб у хаті був лад, щоб невістка господинею стала, а не гостею. Хіба поганого хотіла?Тепер сиджу, дивлюся на те господарство, на курей, і думаю: може, тепер така молодь пішла, що праця їм – як кара? А я ж лише по-сільськи, по-людськи. Як вважаєте, хто тут не правий?

Навігація записів

– Та хіба ж я одна? – Відповідала вона, – Ні, ви що, у мене велика родина!
– Ви що не хочете заради дітей квартиру продати? Що ви за батьки? – Слова невістки мене засмутили, та найгірше те, як на це відреагував син

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes