Я та сама донька, яка відправила маму на заробітки. Але ви не думайте, що хотіла, аби ненька заробила грошей мені на квартиру чи на машину. Просто розуміла, що це для мами єдиний шанс бодай трішки пожити для себе та почуватися по-справжньому щасливою.

Мама рано вийшла заміж, у 19. А у 20 вже народила мене. Навіть толком не встигла повчитися, тільки пару курсів у ПТУ на швачку відівчилася. Бо тато був категорично проти, аби мама десь потім працювала:

– У жінки одна робота – дитину бавити та їсти готувати.

Жили ми у бабусі Ольги (татова мама). І так ми 3 крутилися весь час біля хати – кури, кролі, корова, кури, город та ще пай великий. Тато, хоч і працював на заводі, але багато не заробляв. Тому мама часто підшивала мені одяг, коли він зношувався. Нові сукні чи взуття мала хіба на якісь свята і то, якщо родичі подарують.

А ще бабуся часто лаялася з мамою. Мовляв, вона погана господиня. Ще й любила нарікати, що мама така невдячна:

– Я тебе в хату взяла без приданого. То що не можна нормально їсти приготувати чи свиням їсти дати?

– Дайте я відпочину бодай 5 хвилин. Вже з ніг валюся.

– Нічого, на городі нема часу відпочивати. Хочеш, аби все село потім на мене косо дивилося, що маю таку недолугу невістку!

Тато в їх сварки не ліз та нічого не вирішував. Тільки брав пиво, вмикав футбол і до ночі дивився телевізор. А в суботу та неділю ще й товаришів запрошував у гості. То ми з мамою з ранку до ночі стояли на тій кухні, аби гостям щось приготувати. А потім мили посуд, прибирали все зі столу. Тато випивав, бушував та йшов спати.

І мама у свої 35 виглядала на всі 50. Бачила, як їй важко поратися по господарці, що тато і бабуся її геть не цінують:

– Мамо, ну скільки ти будеш то терпіти? Піди від тата, він тебе не любить.

– Як я буду родину руйнувати? Та і хто на мене потім гляне.

Коли ж я вступила до Львова на 1 курс, то мама неочікувано наважилася поїхати в Німеччину на заробітки:

– Та бодай там трохи грошей зароблю. Бо вже не сила бігати від кухні до стайні. Заодно матиму гроші, аби в хаті ремонт зробити.

Однак, мами заробітки закінчилися геть не так, як ми всі очікували. Через декілька місяців приїхала мама, привезла мені гостинці, гроші та… написала заяву на розлучення:

– Нарешті я зрозуміла, що не хочу бути з таким чоловіком далі. Він об мене постійно ноги витирав.

– І правильно, мамо. Ти для себе маєш пожити.

Звісно, потім про їх розлучення гуділо все село. Тато ще й не мене образився, що я маму в цій ситуації підтримала.

Та мені було якось до одного місця. Бо він для мене був не батько, а радше просто сусід. Його цікавила тільки випивка та друзі і перегляд футболу.

І от мама вже 4 роки на заробітках. Там до речі познайомилася з одним чоловіком, Робертом. І знаєте, як би це погано не звучало, але саме на чужині мама наче розцвіла – почала за собою доглядати, гарно одягається, робить макіяж. Ніби біля Роберта розцвіла!

Нещодавно приїздили до Львова, я провела екскурсію містом. Робертові так сподобався Львів, що тепер і на Різдво та Новий Рік обіцяв приїхати.

Як би це не звучало двояко, але я щиро рада, що мама наважилася поїхати на заробітки. Адже саме там матуся нарешті стала щасливою та знайшла справжнє кохання. Про батька та бабусю я взагалі не згадую – це вже чужі люди..