Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я довго складала гроші на день народження єдиній онуці. Хотілось побалувати Веронічку. Та на святкуванні дитина сиділа сумна, ні з ким не гралась. Виявляється, невістка забрала всі подаровані гроші. Коли дізналась, на що саме Оксана планує їх витратити – взялася за голову. То не мати, а якась егоїстка справжня!

Я довго складала гроші на день народження єдиній онуці. Хотілось побалувати Веронічку. Та на святкуванні дитина сиділа сумна, ні з ким не гралась. Виявляється, невістка забрала всі подаровані гроші. Коли дізналась, на що саме Оксана планує їх витратити – взялася за голову. То не мати, а якась егоїстка справжня!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я довго складала гроші на день народження єдиній онуці. Хотілось побалувати Веронічку. Та на святкуванні дитина сиділа сумна, ні з ким не гралась. Виявляється, невістка забрала всі подаровані гроші. Коли дізналась, на що саме Оксана планує їх витратити – взялася за голову. То не мати, а якась егоїстка справжня!

Я не так часто купую подарунки онучці. Веронічці 5 років, син Віктор зараз на війні, тож дитина лишилась з невісткою Оксаною. В мене мала пенсія, всього 5000 тисяч, хоч усе життя працювала на заводі.

Тож на перший ювілей онучки вирішила купити щось гідне та пам’ятне. Якраз в інтернеті побачила набір юної творчості – фарби, мольберт. Коштував 2 500, але то ж свято, не було для дитини економити! До слова, онучка гарно малює, всі вихователі її в садку хвалять дуже. Та спершу спитала в невістки.

– Краще даруйте гроші, а я назбираю і дитині телефон куплю!

Я трохи засмутилась, але думаю: Оксані видніше. Бо телефона також треба, вже такий вік у дитини.

Кілька місяців відкладала, аби зібрати потрібну суму. У день народження я прийшла до онучки, та здивувало, що Оксана святкування пишного не зробила. Прийшло декілька друзів, переважно, подружки Оксани. Ніяких страв не було, тільки от закуски, чипси та солодощі.

Але для подруг Оксана замовила суші та вино. Вони сиділи на кухні та голосно реготали. А я пішла до онучки в кімнату, аби трішки її розвеселити. Дівчинка була засмучена, не гралася, а коли я спитала дитину, що трапилось, була шокована.

Виявляється Веронічка не отримала жодного подарунка. Всі гроші мама забрала собі. Дивлюсь, а в спальні безліч якихось каталогів:

– Та ремонт давно хочу зробити! – обмовилась невістка. – Колір стін підбираю. Допоможете?

– Як? Ти дитину без подарунка лишила, бо хочеш ремонту? Світ такого не бачив. Веронічка творча, їй треба розвиватись. От дарма, я тебе послухала! Ми з Вітею краще самі подарунок купимо.

Я забрала свій конверт і вибігла, як ошпарена. В дорозі набрала сина:

– Знаєш, на що твоя кохана гроші витрачає? Навіть подарунок донечці не зробила. Все на ремонт.

– Мамо, та що ти розійшлася? Вона ж не гардероб пішла оновлювати за дитячі гроші, а так для дому. Веронічці теж тут жити.

– Ну, знаєш, сину, це вже занадто. Я онуку люблю і знаю, чого їй треба. Дітей не цікавлять ремонти. Невістка навіть свято їй не зробила!

Стало мені так прикро за дітей, а найбільше шкода онучку. В дитинстві так хочеться сюрпризів, а дорослим одне в голові. Ну що ви на це скажете?

Навігація записів

“Як же ти мене дістав, – думала вона, обполіскуючи ванну. – Втомився він… А я не втомилася? Я теж з роботи прийшла… Ой, добре, що він сьогодні затримався: ледве встигла вечерю розігріти
— Та ні, Пашко, ти не розумієш. У нас вдома Свєтка такий гуляш робить — язика проковтнеш. Вона в Угорщині навчилася, так, Свєта? А це… — він зневажливо тицьнув виделкою в м’ясо. — Анечка, ти можеш щось інше принести? Це їсти неможливо. Анна відчула, як всередині неї щось стиснулося: — Я приготувала тільки цю гарячу страву.

Related Articles

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Viktor
16 Травня, 202616 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!

Viktor
16 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!

Цікаве за сьогодні

  • Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула
  • Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село
  • Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!
  • Як вона взяла величезний кредит на своє ім’я, щоб зробити в цій самій «його» квартирі ремонт — бо бетонні стіни були, а от проводки, труб і штукатурки не було. Так, формально стіни належали йому. А ось все інше… — Моїх речей тут немає? — прошепотіла вона в порожнечу ідеальної вітальні. — Ну що ж. Давай перевіримо, коханий.
  • — Знаєш, Вадиме, я завжди думала, що ми купили засіб для пересування, який зробить нас вільнішими, а виявилося — ми придбали нового господаря для нашого життя. Якщо ти готовий везти мене в супермаркет лише в бахілах, то, можливо, тобі варто і вечеряти сьогодні в гаражі, бо там принаймні ніхто не дихає на твій ідеальний лак.
  • — О, тещо моя улюблена прийшла! — Пашка миттю опинився поруч. Але ж не для того, щоб торби на кухню занести. — Ну, що там у нас смачненького? Я якраз зі зміни, голодний як вовк! Люда так зиркнула на зятя, що інший би крізь землю провалився. — Є, Павле, є, — відрізала вона. — Та не про твою честь
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes