– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить.
– Мамо, розумієш, у нас гостює мама Марини. Якщо ти погоджуєшся бути з нею в одній кімнаті, тоді приїжджай, – каже мені Вадим.
Якщо чесно, то слова сина мене дуже засмутили, я просто не розумію свою сваху, от як можна жити так як вона? Молода жінка, мамі моєї невістки 54 роки, а вона на шиї у дітей сидить, хоча спокійно могла би щось заробляти, хоч для себе.
Я нашим дітям і квартиру купила, трикімнатну, і машину їм подарувала, а мама невістки – нічого. Вона просто чекає, що дочка її має усім забезпечувати.
Я все розумію, діти мають допомагати батькам і підтримувати їх, але в нашій ситуації – це занадто, тому що невістка ніде не працює, зараз сидить у другому декреті, працює один син. І я, звичайно, допомагаю їм чим можу, тому виходить, що сваха живе за мій рахунок.
Одружилися наші діти ще 10 років тому. Я заробітчанка, вже 17 років в Італії, тож на момент весілля я мала гроші на трикімнатну квартиру, і вручила їм ключі від новенького житла – заходь і живи.
Син у мене один, я його сама ростила, бо так сталося, що ми з чоловіком розлучилися і наші дороги розійшлися. Він поїхав жити в іншу область, а про нас з сином забув, крім мінімальних аліментів від нього більше ніякої допомоги не було.
Щойно син закінчив школу і поступив в університет, я попросила свою маму, щоб вона за ним наглядала, а сама зібралася і поїхала в Італію. А чого чекати? Життя навчило мене, що треба бути сильною, поки сама не влаштуєш своє життя, то ніхто тобі не допоможе.
Чи треба казати, як я важко працюю в Італії? Я не скаржуся, бо розумію, що за свою працю я отримую відповідні гроші. Просто я хочу сказати, що я себе не шкодую – заробляю і для себе, і для дітей.
А от у свахи моєї інша філософія життя. Вона майже моя ровесниця, навіть ще на два роки молодша від мене, і вона вважає, що її має хтось забезпечувати.
Вона теж давно розлучена з батьком своєї доньки, бо вважала, що він їх недостатньо забезпечує. У свахи був другий чоловік, доволі багатий, мав і будинок, і машину, вона коло нього жодного дня не працювала, була домогосподаркою.
Але чоловіка свахи нещодавно не стало, і вийшло так, що все своє майно він переписав на свою рідну сестру і її дітей, бо своїх у нього не було.
Родичі гарно і чемно вказали їй на двері, і вона була змушена переїхати в свою стару однокімнатну квартиру, де не було ремонтів сто років.
Але мама моєї невістки знайшла інший вихід – вона приїжджає до наших дітей і гостює там у них не днями чи тижнями, а місяцями. Обставляє сваха це так, ніби то вона з внуками сидить, але насправді невістка теж не працює, і сама непогано справляється.
Отож, вони удвох цілими днями просиджують вдома, їдять, пєють каву, йдуть гуляти – і все це за гроші мого сина або мої гроші.
– Ні, синку, я таки приїду, а заодно і поспілкуюся з свахою, бо ми давно не бачилися, – кажу.
Син не хотів, щоб я їхала, бо знає мій характер, і передчував, що нічим добрим це не закінчиться.
– А ви, свахо, коли вже додому збираєтеся? – запитала я прямо маму невістки, коли ми пили чай на кухні.
– Чого мені додому їхати? Я дітям допомагаю, – відповіла сваха.
– Допомагаю дітям я, а ви у них на шиї сидите. Хочете допомогти – їдьте зі мною в Італію, я вам роботу швидко знайду. Будете заробляти по тисячі євро, і допомагати дочці.
Мою пораду сваха сприйняла як особисту образу, вона розчервонілася, відсунула чашку, навіть чай не допила, стала демонстративно збиратися. Одним словом, влаштувала цілу сцену.
Невістка стала її просити, щоб вона нікуди не йшла, мовляв, вона мої слова неправильно зрозуміла.
Але я уточнила, що сваха все правильно зрозуміла – цю квартиру купила я, і я не хочу, щоб вона тут жила.
Тепер на мене зла не лише сваха, але і невістка. Син мовчить, але я бачу, що навіть він мене не дуже підтримує.
Але я не вважаю, що зробила щось погане. Я і далі переконана, що в такому віці сваха має сама себе утримувати. А яка ваша думка? Хто з нас правий?
Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!
