– Ти не забула випадково, що ця дача належить мені? Мамо, я тебе попереджала, що сестру я тут бачити більше не хочу. Я не готова потім робити ремонт на дачі та вигрібати два дні сміття після неї. Я її добре знаю.

Олена, молодша сестра Рити жила за хитрим життєвим принципом – те, що її, це тільки її, а те, що сестри чи матері це спільне. У дитинстві мама не балувала Риту, тримала її в строгості, так що до порядку та чистоти вона була привчена змалку. Олена ж постійно намагалася ухилитися від своїх обов’язків, а якщо не вдавалося ухилитися, то робила все по-своєму.

Чомусь мама не звертала уваги на те, що молодша дочка не хоче нічого робити по дому. Рита це завжди помічала, і їй було прикро. Батько пішов від них, коли Олена тільки народилася і мати, мабуть, так шкодувала її. Риті тоді було 10 років.

Вона закінчила школу, вступила до інституту, швидко знайшла підробіток на вечір і одразу ж з’їхала з рідного будинку, орендувала кімнату у пенсіонерки. Через два роки Рита познайомилася з Віталієм, і за кілька місяців вони одружилися.

Чоловік мав свою однокімнатну квартиру. Час йшов. Рита закінчила інститут, знайшла роботу, у ній з’явилися додаткові гроші, які вони стали накопичувати. Одного разу друг Віталія запропонував йому купити у нього невелику ділянку землі, що була недалеко від міста. Той їхав із країни і йому терміново потрібні були гроші.

– Рито, давай з’їздимо, подивимося, що за ділянку. У нас є невелика сума, якщо сподобається, візьмемо кредит на частину, що залишилася. Гроші знецінюються, хто знає, що буде навіть за 5 років, а так – земля у власності завжди буде в ціні. Там поруч ліс та річка.

Вони подивилися ділянку і одразу вирішили – беремо.

– Рито, бачиш – ділянка правильної форми. Якщо ми захочемо тут звести маленький будиночок, буде ідеальне місце для відпочинку від міської метушні, а ще й риболовля.

Банк схвалив кредит, ділянку купили та розпочали будівництво. Грошей не вистачало, брали один кредит, потім наступний. Риті хотілося збудувати будиночок мрії. Всі гроші йшли на дачу, але воно того вартувало. Через 2 роки на ділянці стояв двоповерховий будиночок із невеликою терасою. На ділянці землі, що залишилася, Рита посадила квіти і кілька плодових дерев.

Мама попросилася пожити влітку на їхній дачі. Рита погодилася. Вона оселила її в одній із трьох кімнат будиночка. За кілька тижнів мама впросила Риту запросити й Олену з дітьми. На той час та вже встигла вийти заміж, народити двох дітей і розлучитися.

Рита уявила собі, на що перетворитися улюблена дача, якщо тут з’явиться сестра з племінниками і відмовила.

– Мамо, вибач, звичайно, але Олену тут я не чекаю. Вона нечупара і ледарка, вона і за собою не прибирає, а ще й діти – я за ними прибирати не буду. Воно мені потрібне? Нехай Олена сидить у місті.

Мама почала говорити, що Риті треба пошкодувати своїх рідних племінників, які повинні жити влітку у спекотній квартирі. Рита втомилася від цих розмов.

– Мамо, ти розумієш, одного разу я дозволю їй приїхати сюди, то потім я свою сестричку звідси не вижену. Я не думаю, що вона змінилася. Їй же всі винні, бо вона молодша. А тепер ще в неї двоє дітей та чоловік пішов. Як же не пошкодувати бідолаху. Я напам’ять знаю весь її репертуар і мені не треба зайвих проблем із з’ясуванням стосунків, тому – ні, відмовляю.

Риті здавалося, що вона все пояснила. Мама промовчала. Рита з чоловіком працювали у місті, на дачу приїжджали у вихідні. Мама залишалася в хаті одна. Як же здивувалася Рита, коли наступної суботи вранці приїхала на дачу! Скрізь ділянкою розкидані дитячі іграшки, біля клумби валялися квіти.

Піднявшись на терасу, вона побачила на столі брудні тарілки, скатертина у липких плямах. На підлозі валявся мокрий кухонний рушник. На кухні був такий самий безлад. – Мамо, це що таке? – вигукнула вона. – Чому дитячі іграшки валяються? Що тут взагалі відбувається?

Мама, побачивши Риту, спочатку метушливо прибирати зі столу. – Ой, ти приїхала. А чому не попередила про приїзд? Я чекала на тебе тільки надвечір. Я тут трохи лягла, щось важко стало.

Мамині очі бігали з боку в бік. – Мамо, я запитала тебе, що відбувається? – вже жорстко сказала Рита.

– Та ось сестра твоя в гості з дітьми приїхала, мені хотілося їх побачити, ось я й покликала. Вони ненадовго, скоро поїдуть. Я все приберу, не хвилюйся.

– Мамо, це не ти запропонувала, це Олена скористалася моментом, поки я в місті, приїхала сюди без мого дозволу. Ти ж чудово знаєш, що я заборонила тобі її запрошувати сюди. Ти чому не сказала, що я її тут не хочу бачити? Чи ти думала, що, поки я в місті, то вона поживе тут тихенько і кінці у воду? Ти подивися, що вона тут влаштувала?

– Та що тут прибирати, що ти так переживаєш? Зараз я приберу, і все буде гаразд. Це ж твоя сестра та твої рідні племінники. Невже ти виставиш їх із дому тільки через те, що вони залишили неприбраними пару тарілок на столі, – говорила мама.

– А де зараз Олена з дітьми?

– Пішли на пляж.

– Дзвони їй, попередь, що нехай збирає свої дрібнички і їде додому разом з дітьми.

Я її не запрошувала.

– Ти виставиш сестру з дому з маленькими дітьми?

– Зауваж – її тут взагалі не мало бути.

І тут у хвіртку ввійшла Олена з дітьми. Побачивши сестру, вона зупинилася, потім підійшла з натягнутою усмішкою на обличчі привітатись. Рита навіть не відповіла на вітання.

– Так, Олено, тобі півгодини на збори. Мама мала тобі передати, що я не хочу бачити, як ти захаращуєш мій дім. Поки не навчишся дбайливо ставитись до чужого майна і прибирати за собою, сюди більше не приїдеш. Все зрозуміло?

Мама виступилася за Олену. – Куди вони поїдуть, на ніч? Нехай вже переночують, завтра поїдуть.

– Зараз лише 12 годин дня, до міста 40 хвилин їзди автобусом. Тож щасливої дороги.

За дві години доки Олена збиралася Рита дізналася про себе багато нового.

Навіть мама образилася на неї і заявила, що поїде разом із донькою та онуками. – Нехай тобі буде соромно за те, що ти своїх близьких родичів женеш.

– Мамо, я відразу тобі сказала – ти можеш приїжджати і жити тут, а Олену я тут не чекаю. Хочеш поїхати – їдь, це твій вибір.

Вони поїхали. Рита провозилася з прибиранням до пізньої ночі. Наступного дня приїхав чоловік. Рита розповіла йому все, той погодився з нею, а про себе подумав, добре б і теща більше до них не приїжджала.

– Дружина, ти як завжди все правильно зробила.