Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, – сказала вона Ганні Романівні й не навмисне спіткнулася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса. Коли Юля вибралася з уламків, то виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.

– Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, – сказала вона Ганні Романівні й не навмисне спіткнулася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса. Коли Юля вибралася з уламків, то виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, – сказала вона Ганні Романівні й не навмисне спіткнулася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса. Коли Юля вибралася з уламків, то виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.

– Завтра підемо до мене додому, – сказав Стас, цілуючи Юлю в щічку.

– Класно! А батьки твої кудись їдуть? – Зраділа дівчина.

– А то вже набридло по кіношках, та кафешкам ходити. І в гуртожитку не посидиш, вічно хтось підглядає, підслуховує.

Стас обійняв її міцніше і посміхнувся:

– Замерзла? Давай зігрію. Ти мене не так зрозуміла. Ми завтра йдемо до моїх батьків, щоб я тебе з ними познайомив.

Юля відскочила від нього:

– Ти що? З глузду з’їхав? Подивися на себе та на мене. Ти весь із себе пристойний хлопчик, а я? Та ти що, вони мене і на поріг не пустять!

Стас зареготав:

– Та ти чи злякалася? Моя безстрашна дівчинка, й боїться? І кого? Моїх батьків? І чому ти думаєш, що ми з тобою не пара?

– Я тебе люблю, ти мене, сподіваюся, також. Просто мої батьки хочуть побачити мою обраницю. Через яку я пізно приходжу додому. Ось і все!

Стас уперше побачив Юлю, коли вона сидячи на підвіконні третього поверху, мила вікно. А він ішов в гуртожиток до друга. Раптом за метр від нього пролунав гуркіт. З висоти впало відро з мильною водою.

– Ой, блін, – пролунало зверху і він підійняв голову. – Я ненароком, правда. Вас не зачепило, сподіваюсь?

Юля так звісилася з підвіконня, що Стас навіть злякався.

– Обережно, бо за відром звалитесь вниз і ви, – крикнув він.

– Не бійтеся, не впаду, – крикнула дівчина і раптом у неї з голови злетіла косинка. Стас роззявив рота. Дівчина була зовсім лисою.

– Що, злякався? Слухай, будь другом, підніми косиночку і занести в чотириста третю кімнату. Добре? – попросила вона і зникла з поля зору.

Спочатку Стаса бентежила її лиса голова, але він звик якось одразу. Адже Юлька була веселою та смішною.

Виявилося, що вона й постриглася на суперечку. І, як не дивно, їй це навіть личило. Вона виглядала незвичайно та стильно.

…Юля бігала по гуртожитку у паніці.

– Дівчата, рятуйте! Дайте пристойну сукню! У кого є перука? – Знайшлося все, тільки перука була трохи великою і все норовила з’їхати вбік. Але загалом виглядала Юля в міру скромно та пристойно.

– Батьку, мамо, познайомтеся. Це моя Юля, – представив Стас дівчину батькам.

Юля зі страхом пробелькотіла:

– Дуже приємно.

Мама Стаса запросила всіх за стіл і всі чинно розсілися. Юля з жахом оглянула стіл. Перед нею лежали прилади. Гаразд би ніж із виделкою, а то ще й щипчики якісь.

Страви теж були незнайомими. Вона вирішила, що попросить у Стаса лише салат. Його точно можна буде тільки виделкою їсти.

Почалася трапеза. Юля ганяла по тарілці листок салату, коли почула голос Ганни Романівни:

– Юлю, а що ви нічого не їсте? Вам не до вподоби? – і їдко так посміхнулася.

– Я просто не голодна. Ми з дівчатами картоплі наїлися, смаженої – випалила Юля і почервоніла.

– Ну-ну, – сказала мама Стаса і про щось заговорила напівголосно з чоловіком.

Коли тортури з вечерею закінчилися і Стас із батьком пішли за пирогом на кухню, Юля схопилася.

– Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, – сказала вона Ганні Романівні й не навмисне спіткнулася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса.

Коли Юля вибралася з уламків, то виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.

Юля, не пам’ятаючи себе, вискочила надвір. Розстебнута курточка, перука в руці та сльози градом.

– Як оглядини пройшли? – забігали з розпитуваннями дівчата.

– Зганьбилась, – схлипувала Юля.

І всю ніч із соромом згадувала невдалий вечір. Вона навіть телефон вимкнула, боялася почути від Стаса:

– Вибач, але ти мені не підходиш. Ми розлучаємося.

Сусідки по кімнаті пішли на заняття. А Юля вся опухла від сліз, знову і знову переживала свою ганьбу. Хоч додому їдь, думала вона. Стас тепер у її бік і не гляне напевно.

У двері постукали і Юля подумала, що хтось із дівчат повернувся. Відчинила двері й здивувалася. Перед нею стояв Стас із коробкою в руках.

– Ти чого на дзвінки не відповідаєш? І чого вчора втекла? Я слідом за тобою вискочив, аж до гуртожитку біг, але ти, як на мітлі полетіла, – діловито спитав він і пройшов до кімнати.

– Ти що тут робиш? І як тебе на вахті пропустили? – Запитала Юля.

– Та я тобі кусок пирога приніс. Ти ж його вчора так і не скуштувала. Я відмовлявся, правда, але мати наполягла.

– Говорить, дівчинка за весь вечір так і не поїла. Вона й так худенька, їй більше треба їсти, – Стас незворушно розрізав пиріг.

– Ще й смієшся з мене? Який пиріг? Яка мати? Та я ж вам увесь посуд розбила! Твоя мати навіть розплакалася. Ти зі мною розлучитися прийшов? Так кажи, бувай, і йди, – у Юлі затремтіли губи.

Стас обійняв її:

– Ти що? Батькам ти сподобалася і навіть дуже! А мама не плакала, вона реготала. Коли вона вперше прийшла до майбутніх свекрів, вона їм кран на кухні виламала.

– Так завзято взялася «тарілочки сполоснути». А щодо сервізу, мама сказала, що він їй ніколи не подобався. І тепер буде привід новий купити.

– Тож, Юлю, ти запрошена на сімейний обід у суботу!

– І, до речі, ще вона додала, що без перуки тобі краще. І навіть злякала батька, що теж так хоче.

Юля з Ганною Романівною потоваришували. Разом ходять по бутіках, обіди готують. А Стас вже й каблучку купив. У Юлі незабаром день народження і на ньому він планує їй пропозицію зробити…

Ось така оказія сталася, але вона ніяк не вплинула на відносини та почуття! Тож справа не в зарозумілості невістки, а в мудрості свекрухи…

Ви зі мною згодні? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Коли я увійшла в під’їзд, то почула крики. Виявляється це свекруха так верещала на мою дитину. Бачили б ви, що вона зробила з нею… Мені довелося ще довго заспокоювати донечку.
Віра відкрила невеликий магазин, який був прибудовою до їхнього будинку. Мешканці села та проїжджаючі часто заходили до магазину за продуктами, кавою та випічкою, яку Віра сама пекла. Магазин приносив непоганий дохід. Коли Сергій приїжджав із рейсу, Віра чекала на нього з накритим столом. – Привіт. Як з’їздив? – Запитала Віра. Вона завжди зустрічала чоловіка з макіяжем та красиво одягнена.

Related Articles

Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.

– Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?

У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.

Цікаве за сьогодні

  • Ми не хотіли, щоб так вийшло, — почав виправдовуватися Олег, нервово потираючи обручку на пальці. — Останнім часом ми з тобою майже не бачилися. Ти постійно на роботі, звіт за звітом, відрядження. Я почувався зайвим у твоєму житті. — Точно, — Мар’яна кивнула, відчуваючи, як на очі накочуються сльози, але змусила себе не плакати.
  • – Ти тpи роки тому кричав на весь під’їзд, що тобі від мене жoдної гpивні не треба. Що ти вищий за ці дріб’язкові поділи. – Обстaвини змінилися. – Що, Віолета твоя на мoроз виставила? Спонсорські гроші скінчилися?
  • У Тaні ледь не зірвалося з язикa: «Та він вас навіть не знaє!» Дідуся з бабусею син бачив тільки по відеозв’язку, але це інше. Мало тепла в такому спілкуванні. Стало зрозуміло, що батьки не приїдуть. Таня заспокоювала себе, що три дні, поки вона в пологовому будинку, Тимофій з Ромкою вже якось дадуть собі раду. Тепер, коли син ходив до дитячого садка, Тетяні стало легше. Вона могла спокійно прогулятися магазинами, знову почала ходити до салону краси.
  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes