Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

– Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

Зранку Василь згадав, що в його дружини завтра день народження. Довго думав, що їй подарувати, адже щиро вважав, що йому дісталася таки найкраща дружина і найкраща мати для їхніх дітей. В домі завжди прибрано, їсти наготовано, діти доглянуті. Не забувала дружина і про чоловіка, завжди намагалася вгадати його бажання.Дитячі іграшки для новонароджених.

У Галини і Василя четверо дітей від 6 до 17 років. Треба і справді відзначити, що мама вона чудова. З усіма дітьми у неї прекрасні довірливі відносини, вона із задоволенням влаштовує сімейні свята, майструє вироби в садок-школу, приймає участь відразу в декількох батьківських комітетах, допомагає з уроками, шанує дитячих друзів і розмовляє з кожним по душах, між справою встигаючи шити-прибирати. Готує на всіх – смачно і багато.

Здається, Галина цілком щаслива і задоволена, та й вона сама весь час про це говорить, бо не звикла скаржитися на життя.

Коли діти були зовсім маленькі, Василь якось запитав Галину – мовляв, а що вона хотіла б отримати в подарунок на черговий день народження?

– Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально…

Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. Посміялися і забули. І то сказати, це було практично нездійсненно: діти були ще маленькі та й взагалі, хто б залишився замість неї з дітьми?

Цілий день, з чотирма дітьми, жарт чи що? Так Галина і сама була впевнена, що ляпнула не подумавши. Чоловік подарував в той раз набір каструль, і розмову забули.

Зараз діти у Галини все вже відносно великі, немовлят немає. І вона все частіше заводить розмову про те, що хочеться скоріше всіх уже виростити, на ноги поставити, подивитися, хто як влаштується в житті і почати нарешті жити для себе. Але поки вона і далі продовжує про всіх піклуватися.

На цей день народження чоловік подарував Галині дуже гарні золоті сережки. Вона, звичайно, дуже втішилася, відразу їх одягнула. Накрила гарний стіл, за яким зібралися найближчі люди, і вони всією родиною добре відсвяткували.

Зранку Василь згадав, що в його дружини завтра день народження. Довго думав, що їй подарувати, адже щиро вважав, що йому дісталася таки найкраща дружина і найкраща мати для їхніх дітей. В домі завжди прибрано, їсти наготовано, діти доглянуті. Не забувала дружина і про чоловіка, завжди намагалася вгадати його бажання.Дитячі іграшки для новонароджених.

У Галини і Василя четверо дітей від 6 до 17 років. Треба і справді відзначити, що мама вона чудова. З усіма дітьми у неї прекрасні довірливі відносини, вона із задоволенням влаштовує сімейні свята, майструє вироби в садок-школу, приймає участь відразу в декількох батьківських комітетах, допомагає з уроками, шанує дитячих друзів і розмовляє з кожним по душах, між справою встигаючи шити-прибирати. Готує на всіх – смачно і багато.

Здається, Галина цілком щаслива і задоволена, та й вона сама весь час про це говорить, бо не звикла скаржитися на життя.

Коли діти були зовсім маленькі, Василь якось запитав Галину – мовляв, а що вона хотіла б отримати в подарунок на черговий день народження?

– Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально…

Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. Посміялися і забули. І то сказати, це було практично нездійсненно: діти були ще маленькі та й взагалі, хто б залишився замість неї з дітьми?

Цілий день, з чотирма дітьми, жарт чи що? Так Галина і сама була впевнена, що ляпнула не подумавши. Чоловік подарував в той раз набір каструль, і розмову забули.

Зараз діти у Галини все вже відносно великі, немовлят немає. І вона все частіше заводить розмову про те, що хочеться скоріше всіх уже виростити, на ноги поставити, подивитися, хто як влаштується в житті і почати нарешті жити для себе. Але поки вона і далі продовжує про всіх піклуватися.

На цей день народження чоловік подарував Галині дуже гарні золоті сережки. Вона, звичайно, дуже втішилася, відразу їх одягнула. Накрила гарний стіл, за яким зібралися найближчі люди, і вони всією родиною добре відсвяткували.

Навігація записів

– З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка
— Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes