Ви б лише знали, які концерти нам влаштовувала свекруха через те, що ми вирішили Різдво 25 грудня відзначати. Принципово до нас не прийшла на Святвечір.

– Ви великий гріх робите! Так наш батюшка сказав! Справжнє Різдво 7 січня!

– Що за дурниці? Може нарешті перестанете в московську церкву ходити?

– Вона одна вірна в нашому місті. Якби не так – люди давно б перейшли. А у неї найбільше парафіян!

Сварилися ми через це мало не щоразу. Місто в нас і справді невеличке, і так склалося, що стара церква належить МП. Було голосування за перехід, та підтримала його лише меншість. Є ще нова церква українська, та вона знаходиться на околиці і все ж менш популярна.

Попри всі ці непорозуміння, чоловік все ж вмовив мене запросити свекруху до нас на Новий рік. Окрім неї до мене мали прийти мої батьки, брат з дружиною. Наготували ми чимало смакоти, різні м’ясні салати, холодці, рулети. А для мами мого чоловіка я підготувала сюрприз.

Тож всі сіли, почали в тарілки собі накладати. А свекруха першим ділом до олів’є потягнулась:

– Ой-йой! Заждіть! Я ж забула, що у вас піст! Ось я вам вінегретик приготувала!

Вона подивилась на мене шоковано. Тут втрутився мій тато:

– Та сьогодні ж свято, можна й не постити!

– Ні-ні! Галина Іванівна суворо дотримується правил, то буде великий гріх. Нічого, тут ще картопелька пісна буде зараз.

Вона мовчки набрала вінегрет і ні слова не сказала. Та увесь вечір я помічала її засмучений погляд. А наступного дня свекруха подзвонила чоловікові та наговорила йому все, що хотіла.

– Я знаю, що твоя дружина навмисно з мене познущалася! А ти все бачив і мовчав!

– От перейшла б на новий календар і не мала б цих проблем!

– І не подумаю!

Тож в усіх бідах вона мене звинуватила. Не знаю, як нам налагодити взаємини, та все ж тішусь, що поставила її на місце. А ви як гадаєте – правильно я вчинила чи ні?