“На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула. Боже, це ж він колись робив їй пропозицію! – Привіт, Яна, ну що тут у тебе трапилося? – А… Як ти дізнався? – вона здивовано дивилася на чоловіка

Віталій був закоханий в Яну ще зі школи. Він писав їй записки, привертав увагу будь-яким способом.

Але Яні подобався Діма, високий блондин, який займався волейболом разом із нею у команді.

На незграбного Віталіка, який ще й погано вчився, вона не звертала уваги.

Незабаром Діма став зустрічатися з Оленою, дівчинкою з паралельного класу.

Після закінчення школи Віталій знову намагався привернути увагу Яни.

Він навіть зробив їй пропозицію на випускному…

Але дівчина відповіла йому різко – «Ні!». Вона й думати не хотіла про хлопця.

Після інституту Яна влаштувалася бухгалтером, її начальник був привабливим брюнетом, старший за неї на десять років.

Яна захоплювалася його професіоналізмом, яскравою зовнішністю, розумом.

Між ними зʼявилися почуття, Яну не бентежило, що її обранець одружений і має маленького сина.

Валерій Борисович обіцяв розлучитися і клявся, що любить тільки Яну.

Минуло кілька років, жінка звикла проводити вихідні та свята на самоті. Вона все чекала, що її коханий розлучиться і вони будуть разом.

А якось Яна побачила Валеру з дружиною в магазині.

Вона була в положенні, а він дбайливо тримав її за руку. Потім узяв сумки, і вони пішли до машини.

Яна зі сльозами спостерігала за цією ідилією.

Наступного дня вона звільнилася…

Наближався Новий рік, у жінки не було настрою купувати продукти, прикрашати будинок та зустрічати свято.

Але якось вона прийшла додому і виявила, що будинку холодно. Виявляється, котел не працював. Яна жила у приватному будинку.

Вона намагалася викликати спеціаліста, щоб полагодити котел, але напередодні свят всі хотіли велику суму, особливо коли дізнавалися, що треба їхати на околицю міста.

Яна вже зневірилася і зателефонувала подрузі. Її чоловік працював у такій сфері і можливо він допоможе.

Лариса обіцяла одразу ж зателефонувати до чоловіка.

Через дві години Яна почула, що хтось дзвонить у двері.

На порозі стояв незнайомець, але придивившись, вона впізнала в ньому… Віталія, її однокласника.

-Привіт, Яна, ну що тут у тебе трапилося?

-Ааа… Як ти дізнався?

-Начальник зателефонував, сказав поїхати за цією адресою, а то тобі тут холодно. Ти злила воду, щоб батареї не перемерзли?

-Ні, а я не знаю як.

-Ну ти даєш, так можна й без опалення лишитися. Добре, що на вулиці сильного морозу немає.

Віталій швидко злив із системи воду, повозився щось там з котлом, а потім поїхав.

Через годину він уже привіз необхідні деталі.

Незабаром у будинку Яни стало тепло. Віталій помив руки, а потім запитав:

-Яна, у тебе кран тече і лампочка блимає… Що твій чоловік не може полагодити?

-Немає в мене ніякого чоловіка…

-А що так? Все шукаєш ідеал?

-Який там ідеал… Немає в мене нікого, – зізналася раптом жінка.

-А що ж мені тоді відмовила? – усміхнувся Віталій.

Вона не відповіла…

Полагодивши кран і вкрутивши лампочку, чоловік вирушив додому.

А Яна згадала дитинство, юність, пухкого хлопчика, який був закоханий в неї.

Віталій сильно змінився, перетворився на високого стрункого чоловіка з карими очима. Але усмішка його залишилася колишньою.

Яна навіть не встигла запитати чи він одружений.

А 31 грудня хтось раптом подзвонив у двері.

Яна здивовано пішла відкривати – гостей вона не чекала.

На порозі стояв Віталій. Він був одягнений у новий костюм, а в руках тримав букет квітів.

-Яна! Я ще раз запитаю. Ти вийдеш за мене заміж, або чекатимеш принца до пенсії?

Жінка заплакала і радісно закивала.

З другої спроби, пропозиція таки була прийнята…

Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!