Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Віктор вмовив свою дружину повернутися в будинок і оголосив гостям, що Оксана погано почувається

Віктор вмовив свою дружину повернутися в будинок і оголосив гостям, що Оксана погано почувається

Viktor
3 Січня, 20263 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Віктор вмовив свою дружину повернутися в будинок і оголосив гостям, що Оксана погано почувається

Ішов вже третій рік після одруження Оксани. Її чоловік, Віктор, був молодшим у дружній багатодітній сім’ї. Три його брати і три сестри вже мали свої сім’ї, але це не заважало їм хоча б раз на тиждень відвідувати своїх батьків. Траплялося, що збиралися одночасно три-чотири сім’ї. Звісно, ​​приходили зі своїми дітьми. Про свята і говорити не варто: у ці дні збиралися всі разом.

Спочатку Оксані це навіть подобалося і вона охоче крутилася на кухні, готуючи величезні каструлі борщу, або щось ще, жарячи котлети, гарніри, салати… Але згодом вона почала усвідомлювати одну не дуже приємну річ: ці зустрічі сильно відображалися на домашньому бюджету. Але вона мовчала. Адже сім’я це здорово!

Усі збиралися у вітальні, весело сміялися, діти шастали туди-сюди по всьому будинку, батьки з розчуленням спостерігали за онуками… Хіба це не щастя?

Вся сім’я її постійно нахвалювала: і господиня вона хороша, і поступлива, і скромна, і працьовита.

Але в якийсь момент прийшло усвідомлення того, що вона віддала б перевагу, щоб її не хвалили і дали б можливість хоч трохи розслабитися.

Тому, коли дівчина вийшла на роботу в їдальню, навіть трохи підбадьорилася: тут вона працювала, практично виконуючи те, що робила вдома, але за це їй платили гроші!

Свекруха, Ніна Петрівна, після першої зарплати, якось між іншим, сказала:

– Ти знаєш, у добрих сім’ях діти віддають гроші батькам: молоді не вміють витрачати зароблене. А в мене гроші будуть, як у банку!

Оксана тоді промовчала, але не знайшла потрібним слідувати запропонованому способу господарювання. Більше ця тема не порушувалася.

Зароблені гроші дівчина легко витрачала на сім’ю, на племінників чоловіка.

Як і раніше, діти відвідували своїх батьків, просто тепер вони намагалися підгадати час, коли їхня невістка вже прийде з роботи… І Оксана, звичайно, знову поралася на кухні в самоті.

Нікого не хвилювало те, що вона десять годин уже відбігалася по кухні їдальні.

– Давай, давай, гості чекають, поспішай, – зрідка зазирала в кухню свекруха.

Сестри чоловіка чудово проводили час у спілкуванні і ніколи нікому на думку не спадало допомогти невістці хоча б накрити стіл.

А коли вже стіл був накритий, як правило, невістці там місця не було…

– Вона у нас у їдальні працює, там всього вистачає, голодною ніколи не приходить, – говорила Ніна Петрівна.

І Оксана приймала все як належне. Головне, щоб гостям було добре!

І все б добре, тільки дуже хотілося Оксані дітей. Хоча б одну дитину. Але все ніяк!

Віктор говорив:

– Ну і куди ти поспішаєш? Встигнемо ще!

Але свекруха постійно натякала на те, що сім’я без дітей – не сім’я та Оксана опускала голову, ховаючи сльози… Хіба вона не хоче дитину? Але ж у чому її вина, питається?

І вечорами лила сльози, боячись страшної долі розлученої та бездітної жінки…

Одного разу, коли молодша зовиця народила третю дівчинку, свекруха з роздратуванням відпустила на адресу зятя не дуже розумний жарт:

– Знову дівчинка, ніяк сина не можеш зробити!

Оксана, вирішивши підтримати Ніну Петрівну, посміхнулася, але почула у відповідь:

– А ти хоч когось народи, а тоді посміхайся, скільки хочеш!

Того дня Оксана проплакала весь вечір. Віктор намагався втішити:

– Та не хвилюйся ти так! Ну, якщо щось візьмемо дитину на виховання!

Але вона точно знала: у цій сім’ї точно ніхто не дозволить привести прийомну дитину. Тут потрібні діти. І багато!

Тому, коли нарешті настала довгоочікувана вагітність, Оксана дізналася: щастя є! І єдине, що затьмарювало радість, була думка про те, що доведеться чекати цілих дев’ять місяців!

Вагітність була складна. Робота в їдальні сильно напружувала. Але співробітниці щиро турбувалися за її здоров’я та дбали про неї. Приносили щось із солінь, овочі, фрукти, відправляли у двір подихати свіжим повітрям.

Повертаючись додому, дівчина мріяла лише про одне: прийняти душ і до ліжка!

На жаль… Не завжди це виходило.

– Давай, давай, приготуй що-небудь, у нас гості, – наказовим жестом свекруха відправляла дівчину на кухню і вона йшла і знову щось готувала, накривала стіл, потім перемивала посуд … І, здавалося, кінця не буде цьому потоку охочих поїсти з її рук родичів.

Ніна Петрівна любила говорити:

– Вагітність не недуга. Чим більше рухатимешся, тим легшими будуть пологи!

А того дня Оксана почувала себе особливо погано. То був вже сьомий місяць вагітності. Ноги набрякали, пересуватися було важкувато. Але зігрівала думка про те, що прийде додому, в душ і відразу в ліжко!

І спати!!!

Але не тут було… Дійшовши до будинку, побачила відразу три припарковані машини…

Зрозуміла справа! Щонайменше десять людей гостей, плюс сім’я…

Перед очима попливло.

Віктор вийшов назустріч:

– Щось на тобі обличчя нема… Тобі погано? – Стривожено говорив він, приклавши руку до лоба своєї дружини.

Вона мовчала. Але тут у коридорі з’явилася свекруха. Суворо подивившись на сина, промовила:

– Потім милуватися будете! Гості в будинку, що-небудь приготуйте! Соромно, не ганьбіться!

І ось тут Оксану прорвало. Різко розвернувшись, вона вибігла у двір і сховалася за будинком на городі. Вона плакала. Від злості на себе, на свою безпорадність… Вже стемніло і Віктор не одразу її побачив…

– Що з тобою? Тобі погано? Давай викличу швидку!

Але вона не відповіла. Просто стояла і гірко плакала. Брехати Оксана взагалі не вміла. А зізнатися, що вона не має жодних сил крутитися по кухні, було соромно. Вона ж невістка!

Віктор вмовив свою дружину повернутися в будинок і оголосив гостям, що Оксана погано почувається, а потім відвів її до спальні.

Потихеньку всі роз’їхалися.

Ось цього дня дівчина потрапила в немилість.

Рано-вранці, збираючись на роботу, вона почула голос свекрухи. Та говорила навмисне голосно, явно для її вух:

– Позорище! Що про нас люди скажуть? Діти прийшли, а ми їм не накрили стіл! Де так написано? Бідолашний мій синочок…У які руки потрапив…

Дівчина застигла. Але тут Віктор, який теж збирався на роботу, різко вискочив з кімнати і подався на кухню.

– Годі! Що тобі від неї треба? Вона вам тут не хатняробітниця! Своїх доньок привчила сюди приходити гостювати, а з невістки зробили собі прислугу! Тепер, якщо хочуть накритий стіл, то нехай щось із дому готове принесуть та їдять, скільки хочуть! Вам не догодити!

Прослизнувши повз свекруху, дівчина втекла на роботу. І весь день зі страхом чекала на зустріч зі свекрухою.

Але нічого страшного не сталося. Її тепер просто перестали помічати…

Зараз у Віктора та Оксани троє дітей. Вже майже дорослі. Із батьками Віктора Оксана змогла витримати довгих шістнадцять років. І називає ці роки найгіршими у її житті…

А як ви думаєте, у який момент сталася помилка, яка розколола сім’ю?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

– Людо, чого це ти на свята до чоловіка не приїхала? Хіба ж так гарно? І взагалі, може вже час повертатися? – Замість вітань свекруха почала мене звинувачувати
Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Ані. – Це ще чому? – обурився Микита. – Тому що в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes