Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

– Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

Мій чоловік Василь вже 5 років поспіль їздить на заробітки. То в Німеччині на фурі працював, то в Польщі ремонти робив. Поїхав туди через гроші. У нас двоє синів, хотіли дати їм найкраще майбутнє. І прекрасно розуміли, що в Україні ми нічого не досягнемо.  

І знаєте, вже там чоловікові пощастило. Раз на місяць висилав нам пакунки з продуктами. Ну, якась там консервація, крупи, олія, солодощі. І ще кидав мені на карточку гроші, аби я в банку під відсотки їх клала. Ми зуміли назбирати досить пристойну суму, аби купити старшому синові квартиру. 

От здавалося, що у нас все добре. Але декілька місяців тому відчула, що щось в моєму організмі не так. Перша думка – клімакс, але не воно. Надто поправилася, хотіла постійно спати, багато їла і змінювався різко настрій. За всіма таким ознаками Інтернет казав, що я вагітна. Ну яке вагітна в 45? Я не повірила та вирішила зробити тест. Однак, на паличці я бачила чіткі дві смужки червоного кольору. 

Ні синам, ні невісткам я нічого не хотіла казати про дитину. А навіщо? Аби рідні діти мене засміяли? Казали, що їх мама на старості років розум втратила? І вирішила приховувати вагітність. Якраз була зима на носі, одягала все тепле та велике. З-під пуховика ніхто не бачив живіт. 

Однак, не хотіла народжувати це дитятко. Хтось скаже, що я Бога в серці не маю. Але мені 45, я вже не молода жінка. В мене є сини та онуки, яким я хочу приділити час, а не крутитися з малюком навколо підгузків. Ще й до того, у нас нема коштів на утримання третьої дитини. Василь хіба мав знову повертатися закордон на роботу, а я без нього не можу. 

Але лікарі сказали, що термін вже пізній та дуже ризиковано робити операцію. І навіть не знати, чи мені це не зашкодить. Тому деякий час старалася переконати себе, що все буде добре. Може, Василь навпаки потішиться, що будемо мати ще дитинку? Вирішила йому зателефонувати у Скайп та поділитися новиною. Але не вмикала камеру, а тільки мікрофон.

– Алло, Васю…

– Це не Вася. Це Олена. 

– Олена? А ви хто?

– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли? Чоловіка нема, він на роботі затримується. 

Я одразу кинула слухавку та почала гірко плакати. От і таке буває в житті, що чоловік може зраджувати будь-де та будь з ким. Хотіла одразу написати заяву на розлучення, викинути всі речі Василя геть, не бачити його і не чути. 

Але тоді в моїй голові ще була надія, що коханий повернеться у родину, коли дізнається про малюка. Знала, що в лютому чоловік має приїхати, бо в синів дні народження і йому дали відпустку. Мені навіть наснилося, що ми утрьох гуляємо в парку. І що Василь тримає за одну руку нашу донечку, а я за іншу. 

Якраз 14 лютого, на День Закоханих, Вася приїхав. Я приготувала романтичну вечерю, розставила свічки, включила музику. Словом, хотіла створити спокійну атмосферу. 

– Васю, а в мене для тебе сюрприз. Я вагітна. Кажуть, що буде дівчинка.

– Ах ти паскуда! – крикнув чоловік. 

Він аж почервонів від люті, перекинув тарілки на підлогу, стукав кулаками по столі:

– То поки я там гарую, як коняка, ти по чужих чоловіках скачеш? І зараз хочеш мені на шию цього байстрюка повісити?

– Васю, я все поясню…

– Відійти, не хочу тебе бачити! – чоловік штовхнув мене так, що я животом напоролася на гострий край столу та впала. 

Василь пішов геть, забрав сумку та голосно грюкнув дверима. А мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася від болю. Ледь змогла знайти телефон та подзвонити у швидку допомогу. Але відчувала, що малюк от-от народиться. 

Коли лікарі приїхали, то я вже тримала на руках нашу донечку. Дівчинка спокійно лежала, не плакала, міцно спала. 

– Ну що, матусю, їдете з нами?

– Ні. Забирайте дитину, вона мені не потрібна.

– Як це так? 

– Ось так. забирайте, я кажу! Ця дитина мені родину зруйнувала! Може, хтось її полюбить, але точно не я. Все, забирайте, не хочу її бачити!

Без жодних докорів совісті віддала дитину у руки лікареві. Мене оглянули вдома, не було ніяких розривів, пологи прийшли спокійно. Коли швидка поїхала геть, я все поприбирала вдома, пішла у душ та спати. 

Ніхто з дітей не знає, що я віддала дівчинку геть. Щодня ходжу до церкви та молюся, аби донечка виросла здоровою, аби зустріла свою родину. Адже розумію прекрасно, що я не впораюся. Я не хочу знову відчувати всі ті тяготи материнства. Хочу одного – аби Василь повернувся додому. Але він знову поїхав у Німеччину, спілкується тільки з синами. 

Можете казати, що я якась ненормальна жінка. Але тут я вибираю чоловіка, а не дитину. І Бог мені суддя. 

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

От якось друг порадив мені зареєструватись в інтернеті на сайті знайомств. Та краще б я цього не робив…
– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes