Ми з Сергієм одружилися п’ятнадцять років тому. Я відразу ж зрозуміла, що добрих стосунків у нас зі свекрухою ніколи не буде. Довгий час у нас із Сергієм не було дітей. На щастя, він був бізнесменом, працював директором успішної компанії, тому ми пройшли обстеження, вилікувалися, і незабаром життя нагородило нас сином та донькою. Я ростила дітей, а чоловік працював. Нас така схема влаштовувала. Моя мама жила в іншій країні, тож я не чекала від неї доnомоги. А ось свекруха просто не хотіла доnомагати.
Вона недолюблювала мене, а онуків ігнорувала. Ще п’ятнадцять років тому вона вважала мене негідною її сина, думала, я з ним лише через rроші, знайомила сина з дочками баrатих батьків, але Сергій вибрав мене. Якось, повернувшись увечері додому, я виявила на тумбочці записку та помітила, що квартира порожня, речей Сергія там немає. Він покинув мене та дітей. На папірці було написано: У мене є інша. Ти сильна жінка, впораєшся. Якщо зможеш, вибач мені. Не шукай мене>>. Я зателефонувала йому, телефон було відключено. Він пішов, лишивши мене ні з чим. Я не помічала у його поведінці якихось змін.
Про те, що має іншу, я навіть не здогадувалася. Вирішила зателефонувати свекрусі. – Усьому виною лише ти! Я ж спочатку здогадувалась, що все так і закінчиться, тому була проти. У чому я винна, я так і не зрозуміла. Очевидно одне, що я залишилася ні з чим – і з дітьми. Чим годуватиму, на що житимемо – без поняття! Я згадала, що до одруження підробляла написанням курсових та дипломних робіт. Зайнялася цим… А за кілька місяців зателефонували у двері. Відкрила, там свекруха, nлаче, каже нова обраниця чоловіка обвела їх довкола пальців, обікрала та зникла, залишила їх ні з чим, як і вони мене тоді. Свекруха просила пустити її на якийсь час. І тепер я не знаю: вчинити так само, як вона зі мною колись, чи простити?
