Різдво – завжди було нашим улюбленим святом. Новий рік ми святкуємо скромно, а от на Святвечір столи гарні накриваємо. Тож і зараз я вирішила покликати батьків і приготувати всілякої смакоти.

Та ціни так зросли, що врешті грошей на продукти мені забракло. Полізла я до шафи, де були наші заощадження. Не багато, всього 30 тисяч гривень. Дивлюсь, а там 3 тисячі гривень і все. Я нажахана побігла до чоловіка.

 – Де наші гроші? Нас обікрали!

Я плакала, мені повітря бракувало.

 – Та заспокойся, я забрав. 

 – Куди забрав?

 – На подарунок мамі.

 – Своїй, що ж ти таке купив їй.

 – Ти ж знаєш, в неї пральна машина геть стара була. А ненька не молода, їй важко.

 Мені так тієї миті прикро стало. Бо коли тиждень тому я питала його, що будемо дарувати матерям, він сказав, що нічого. А я своїй хотіла просто купити крем для обличчя. Та він запевнив, що зараз недоцільно гроші витрачати, тим паче, що ми стіл накриваємо для усіх.

 – І скільки ти дав за ту машинку?

– Ну, мусив вже нормальну купити з сушаркою. Аби на роки була. 

 – Як ти міг зі мною не порадитись? Це не чесно!

 – Ну, більшість тих грошей я заробив, того нікому не маю звітувати. Це моя мама і я не золото їй купив, а вкрай потрібну річ.

 – Ну, то святкуй зі своєю мамою самий!

Я не могла стриматися. Так прикро мені було. Сказала донечці, що на свято ми йдемо до моєї мами. Так ми й зробили. А чоловік врешті образився і тепер зі мною не говорить. Та хіба я щось погане зробила? Скажіть, що б ви сказали чоловікові в такій ситуації? Навіть якщо він більше заробляє, хіба радитись в сім’ї не треба?