Я ніколи нікуди не їздила, не дозволяла собі цього. Спочатку гроші для дітей берегла, тоді їх просто не було. А згодом батьки почали хворіти і я мусила їх доглядати. Так і життя моє промайнуло. Зараз мені вже 63 роки. Влітку я поховала матір. Син з родиною вже давно в США виїхав, донька має свою сім’ю й дітей.
Так от нещодавно в мене був день народження і Аліна зробила мені дивовижний подарунок – путівку в Славське.
– Доню, це ж так дорого, нащо ти?
– Ми склалися з братом, не переймайся. Ти мусиш відпочити й підлікуватися.
– Чого ж ви татові також не взяли? Мені якось ніяково без нього їхати.
– А він чим заслужив. Тобі не допомагав, грошей ніколи не заробляв, та й зараз нерви твої псує. Не заслужив! – впевнено відповіла вона.
Це була чиста правда. Я ніколи від чоловіка підтримки й допомогти не мала. Останнім часом він взагалі нестерпний. Увесь час свариться, невдоволений усім. А вдома нічого робити не хоче.
Тож врешті я поїхала. Аж на три тижні. В одній кімнаті зі мною поселили ще одну жіночку. Та вона була якась дивна і зовсім мовчазна. Я ніяк не могла з нею потоваришувати. А тоді якось до неї прийшов чоловік.
– Чого ж ви з чоловіком не в одній кімнаті?
– Та це мій брат і він пізніше путівку взяв.
Вона нас познайомила. Петро був вдівцем і дуже цікавим співбесідником. Ми почали спілкуватися, разом гуляти. Я й не помітила, як між нами з’явилися почуття. Зовсім цього не планувала, чесне слово. Наприкінці нашого відпочинку він мені запропонував:
– Життя надто коротке, наша зустріч – подарунок долі. Не можна нехтувати таким!
Він запропонував жити разом і я погодилась. Сама від себе такого не чекала. Я приїхала додому і повідомила рідним, що скоро розлучусь і поїду. Та реакція доньки мене приголомшила:
– Мамо, ти що? Я тебе на відпочинок відправила, а ти чим там займалась. Про це мови бути не може! Хто батька доглядатиме?
– Ти ж сама казала, що він не заслуговує. А я? Не маю права на щастя?
Та ніхто мене не зрозумів. Чоловік сказав, що пробачить, як я залишусь. Донька стверджує, що перестане зі мною спілкуватися, якщо поїду. І що мені робити?
