Я ніколи нікуди не їздила, не дозволяла собі цього. Спочатку гроші для дітей берегла, тоді їх просто не було. А згодом батьки почали хворіти і я мусила їх доглядати. Так і життя моє промайнуло. Зараз мені вже 63 роки. Влітку я поховала матір. Син з родиною вже давно в США виїхав, донька має свою сім’ю й дітей.

Так от нещодавно в мене був день народження і Аліна зробила мені дивовижний подарунок – путівку в Славське. 

 – Доню, це ж так дорого, нащо ти?

 – Ми склалися з братом, не переймайся. Ти мусиш відпочити й підлікуватися.

– Чого ж ви татові також не взяли? Мені якось ніяково без нього їхати. 

 – А він чим заслужив. Тобі не допомагав, грошей ніколи не заробляв, та й зараз нерви твої псує. Не заслужив! – впевнено відповіла вона.

Це була чиста правда. Я ніколи від чоловіка підтримки й допомогти не мала. Останнім часом він взагалі нестерпний. Увесь час свариться, невдоволений усім. А вдома нічого робити не хоче. 

Тож врешті я поїхала. Аж на три тижні. В одній кімнаті зі мною поселили ще одну жіночку. Та вона була якась дивна і зовсім мовчазна. Я ніяк не могла з нею потоваришувати. А тоді якось до неї прийшов чоловік.

 – Чого ж ви з чоловіком не в одній кімнаті?

 – Та це мій брат і він пізніше путівку взяв.

Вона нас познайомила. Петро був вдівцем і дуже цікавим співбесідником. Ми почали спілкуватися, разом гуляти. Я й не помітила, як між нами з’явилися почуття. Зовсім цього не планувала, чесне слово. Наприкінці нашого відпочинку він мені запропонував:

 – Життя надто коротке, наша зустріч – подарунок долі. Не можна нехтувати таким!

Він запропонував жити разом і я погодилась. Сама від себе такого не чекала. Я приїхала додому і повідомила рідним, що скоро розлучусь і поїду. Та реакція доньки мене приголомшила:

 – Мамо, ти що? Я тебе на відпочинок відправила, а ти чим там займалась. Про це мови бути не може! Хто батька доглядатиме?

 – Ти ж сама казала, що він не заслуговує. А я? Не маю права на щастя?

Та ніхто мене не зрозумів. Чоловік сказав, що пробачить, як я залишусь. Донька стверджує, що перестане зі мною спілкуватися, якщо поїду. І що мені робити?