Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Якщо мирний план передбачає нашу інтенсивну підготовку до війни – це мирний план. Якщо ні – це катастрофа, – Тетяна Чорновол

Якщо мирний план передбачає нашу інтенсивну підготовку до війни – це мирний план. Якщо ні – це катастрофа, – Тетяна Чорновол

Viktor
25 Листопада, 202525 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Якщо мирний план передбачає нашу інтенсивну підготовку до війни – це мирний план. Якщо ні – це катастрофа, – Тетяна Чорновол

“Слово Касандрі….А тепер послухайте мене: ту людину, яка першою в цій країні публічно попередила про бліц наступ Путіна на Київ ще у 21 році.

Що таке “мир” для України? Це наша підготовка до війни. Розжовую”, – пише політикиня та військовослужбовиця Тетяна Чорновол на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Якщо мирний план передбачає нашу інтенсивну підготовку до війни це мирний план. Якщо ні — це катастрофа, ще більша війна, ще більше смертей. Живі будуть заздрити загиблим….

Інтенсивна підготовка до війни це від початку закладені в мирному плані ресурси та можливості в оборонній, ідеологічній і економічній сферах зокрема через участь Заходу… З цієї точки зору 28 пунктів Трампа, це не “мирний план” це катастрофа…. Наша готовність до війни це наша єдино можлива гарантія безпеки та гарантія миру…
Якщо ви бачите омріяний мир, як історію, коли вже завтра ваші любі родичі — брудна втомлена піхота — нарешті кидають все і радісно масово біжать додому в обійми сім’ї, то повірте, це буде лише початок сюжету жаху…

Якщо ви бачите омріяний мир, як можливість… втекти за кордон… Це анріал. Всі не втечуть. І ви будете в переліку цих “всіх”. Горлечко завжди вузьке. Якщо ви хотіли втекти, але не змогли зараз, не зможете і при “мирі”.

Як бачу єдино можливий “омріяний мир” на сьогодні (поки живий Путін і поки президент Трамп) я. Багато різних нюансів, я скажу лише про найголовніший. Можливо це буде шоком, але єдиний прийнятний варіант “миру” для нас полягає в домовленостях про зниження інтенсивності бойових дій, застосування вогню та використання зброї…

По суті, це варіант мирних угод часів АТО…

Це єдиний варіант паузи без катастрофічної розплати…
Це дасть нам можливість підтримувати, чи якщо будемо розумними, розвивати боєздатність армії, технологічний рівень озброєння, професіоналізм військових і тримати на контролі розвиток у ворога. Так, це та сама війна і той самий фронт, але з обмеженнями в бойових діях і — відповідно — з меншими втратами.

Чи це можливо? Не знаю. З миротворцями, без миротворців, з демілітаризованою зоною в 5, 10 чи 100 км, по кордону лінії розмежування чи областей…Це все нюанси… Але інших варіантів “миру” для нас просто не має.

І ще, якщо ви ще не зрозуміли, поясню: завдяки тому, що АТО “розкачало” нашу армію, оборонку, суспільство, тільки тому ми витримали удар, повномасштабний наступ у 22 році. “Розкачку” не можна зупиняти ні на хвилину”.

Навігація записів

Смерmeльна ДТП на Прикарпатті: інoземець на Mеrcеdes збuв пiшохода
Родина суддів отримує 6 млн. грн. доходу та доплату в 5 тис … на продукти

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
  • Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes