Коли донька вирішила побратися я й слова проти не сказала. Олег наче й непоганий був. Та не мали молоді зовсім де жити. Тоді він сказав, що має хату бабину стару на околиці та хоче побудуватися. Я й вирішила:

 – Поїду до Італії, допоможу вам! 

Я думала, що це буде чесно. Земля під будівництво від зятя, гроші – мої. Десять років гарувала, аби молоді підняли гарну сучасну оселю. Донька все дзвонила і скаржилась, що бракує фінансів. Та обіцяла, що буде в їхньому будинку й мені місце. Адже на той момент мій чоловік знайшов собі іншу і я вже не мала куди повертатись.

Врешті будинок гарний підняли. Я коли приїжджала – натішитись не могла. За цей час в мене онука народилась. Утім якось згодом я почала помічати, що донька моя сумна.

 – Щось сталося? Зізнавайся!

 – Ні, мамо, все чудово. 

Вона не казала, що вже тоді Олег почав зраджувати. Він гроші, які я висилала брав і дівок ресторанами водив. Це вже мені родичка розповіла згодом. 

Та тоді я ще цього не знала. Якось приїхала у відпустку. Діти тоді вже мали жити в будинку. Стукаю – відчиняє зять.

 – А де дівчатка?

 – А ви хіба не знаєте? Вона покинула мене!

 – Як це? А будинок?

 – Ну, що я зроблю! Нехай ваша донька повертається. Ніхто її не виганяв. Ми просто посварилися. За документами хата моя – продавати й ділити нічого не буду!

Я додзвонилась до доньки, вона в сльозах сказала, що живе в подруги, котра зараз в Німеччині. Коли я приїхала – моя дівчинка все розповіла.

 – Я дізналась, що він не просто зраджує, а навіть до нас водить коханок. Чималі гроші на них витрачає! Я все терпіла, думала схаменеться. А він погрожувати почав! Мовляв, як не хочу на вулиці жити – маю терпіти! От я й пішла. 

Міцно я обійняла доньку. Ну, в чому ж вона винна? Олег і далі пропонує їй повернутися. Але я цього не хочу. Доведеться їхати гроші на квартиру заробляти. 

Але скажіть, як мені відомстити цьому нахабі? Що я можу зробити? Ніякий суд не допоможе!