Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • За кермом автомобіля сиділа рoдичка загиблої: на Одещині в моmорошній ДTП обірвалuсь жuття двох школярок

За кермом автомобіля сиділа рoдичка загиблої: на Одещині в моmорошній ДTП обірвалuсь жuття двох школярок

Viktor
13 Вересня, 202513 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до За кермом автомобіля сиділа рoдичка загиблої: на Одещині в моmорошній ДTП обірвалuсь жuття двох школярок

В Одеській області сталася жахлива трагедія. Пізно ввечері дівчата поверталися на автомобілі з дискотеки із сусіднього села. Між селами Кам’янське та Виноградівка автомобіль вилетів з дороги, врізався в дерево й перекинувся. У результаті загинули дві дівчинки-підлітки 13 і 14 років.

Поїхали на дискотеку

У суботу, 6 вересня, близько 22:00 на дорозі між селами Кам’янське та Виноградівка сталася смертельна ДТП. Автомобіль Opel Astra, за кермом якого перебувала 22-річна водійка, вилетів з дороги, вдарився об дерево і перекинувся.

Унаслідок аварії загинули дві школярки: 14-річна Олександра Бір та 13-річна Антоніна Міцянко. Водійка, а також її 22-річна пасажирка та 15-річний брат вижили, їх відправили до лікарні.

За кермом автомобіля сиділа родичка загиблої: на Одещині в моторошній ДТП обірвались життя двох школярок

Як розповіли OBOZ.UA жителі Кам’янського, дівчата разом з хлопцем їздили на дискотеку в сусіднє село.

“За кермом була 22-річна Аня, там же сидів брат водійки. Вони родичі загиблої Олександри. Тобто дівчата поїхали з родичами, друзями на дискотеку. Дорога в нас нещодавно відремонтована, але не вся, там є не дуже гарна ділянка. Не знаємо, чи то швидкість, чи то неуважність і темрява, але Аня не впоралася з керуванням автомобіля. Це величезна трагедія для нашого села Кам’янське”, – говорить OBOZ.UA місцевий житель.

Сама водійка теж родом із цього села, хоча вчиться і працює в Одесі, додому приїжджає на вихідні.

За даними поліції, водійка була тверезою. Її затримали, суд має обрати запобіжний захід. У поліції Одеської області кажуть, що слідство просить узяти її під варту. Остаточне рішення ухвалить суд.

Одну із загиблих називали “співочою пташкою”

У селі Кам’янське у вівторок, 9 вересня, відбувся похорон дівчаток. Вони навчалися в місцевому Кам’янському ліцеї в 9-му класі.

Наймолодшій із них, Антоніні Міцянко, у жовтні мало б виповнитися 14 років. Дівчинку називають “співочою пташкою”, вона дуже любила співати.

За кермом автомобіля сиділа родичка загиблої: на Одещині в моторошній ДТП обірвались життя двох школярок

Антоніна виступала в ліцеї та Будинку культури, їздила на концерти. Нещодавно отримала грамоту за свій виступ. Дівчинка мріяла після закінчення школи продовжувати музичну кар’єру.

Тоня жила в сім’ї своєї тітки і дядька в селі. Того фатального дня її тітка поїхала в Одесу до чоловіка, який серйозно захворів. Мама дівчинки також живе і працює в Одесі.

Олександра Бір була відмінницею навчання, брала участь у багатьох олімпіадах і посідала призові місця. Її мама працює технічною працівницею в школі. А батько служить у ЗСУ, захищає Україну. Він уже вдруге був поранений, зараз проходить реабілітацію вдома. У Олександри є ще дві сестри.

За кермом автомобіля сиділа родичка загиблої: на Одещині в моторошній ДТП обірвались життя двох школярок

У селі кажуть, що такої трагедії у них давно не було. Згадують, що років 12 тому в аварії на Різдво розбилися троє хлопців. А нинішня аварія просто стала трагедією для всіх.

“Дуже хороші дівчатка, розумниці, добре вчилися, у них усе життя було попереду, могли вступити до вишів. Але ця аварія все зламала”, – зітхає місцева жителька.

15-річний підліток, який перебував у машині, із бабусею прийшов на похорон Олександри, адже він її родич, як і водійка автомобіля. Звісно ж, рідним загиблих дівчаток було важко все це витримати.

У поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 3 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвели до загибелі кількох людей. Винній загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі.

Джерело

Навігація записів

Як в Авдiївці та Сyджі: російcькі війcька через газову трубу долають Оскіл та заходять у Кyп’янськ, – DeеpState
На Кaмчатці стався зeмлетрус магнітудою 6,3: населення попередили про загрозу цyнaмі. Відео

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
  • — Я пропоную ..«вільні стосунки». Я погодилася… і пішла на побачення з його другом…Зараз я живу сама… Виявилося, «гуляти» може тільки він…
  • Прийшов на перше побачення з мамою, щоб вона «оцінила товар». Я не розгубилася і влаштувала їм обом таку «оцінку товару», що їм і не снилося…
  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes