Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Сину, ти подумай. Хоч раз. Ти міг мати кого завгодно. А взяв цю пані з міста. Я ж бачила, як Галя на тебе дивилась. Гарна дівчина, працьовита. Вона б тебе берегла. А ця – тільки й знає, як нігті фарбувати. Подумай, поки не пізно і не маєте дітей, – говорила свекруха Ігорю

– Сину, ти подумай. Хоч раз. Ти міг мати кого завгодно. А взяв цю пані з міста. Я ж бачила, як Галя на тебе дивилась. Гарна дівчина, працьовита. Вона б тебе берегла. А ця – тільки й знає, як нігті фарбувати. Подумай, поки не пізно і не маєте дітей, – говорила свекруха Ігорю

Viktor
11 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Сину, ти подумай. Хоч раз. Ти міг мати кого завгодно. А взяв цю пані з міста. Я ж бачила, як Галя на тебе дивилась. Гарна дівчина, працьовита. Вона б тебе берегла. А ця – тільки й знає, як нігті фарбувати. Подумай, поки не пізно і не маєте дітей, – говорила свекруха Ігорю

Мене звати Олена. Я з Харкова. А тепер – живу у селі Петрівка, що на Чернігівщині. Так, уявіть: метро – на до побачення, кав’ярні – тільки в снах. Тепер у мене в житті – корова Марта, 23 курки, хлів, і головне – моя свекруха Дарина Степанівна.

І щодня вона мені нагадує:

– Оленко, ти ж не з наших. З міста. Ні до чого не придатна.

У перші дні після весілля я щиро намагалась влитись у сільське життя. Вставала з півнями, качала воду з криниці, прибирала у хліві. Але кожен мій рух – не такий.

Одного ранку, щойно я вийшла з хати в халаті й капцях – як почувся крик:

– Господи, Боже мій! Та хто ж так у двір виходить?! Як міська, то вже й труси показувати можна? – кричала Дарина Степанівна, аж через вулицю було чути.

Я, ніяковіючи, зайшла назад у дім.

–  Мамо, не кричіть на неї, – сказав Ігор, мій чоловік.

– А як не кричати? Он у Галі (сусідка через хату) невістка Люба, то ще до шостої ранку корову здоїла, обід зварила, пиріжки наліпила, ще й на городі скопала десять рядків. А твоя Олена – каву п’є з молоком і книжки читає. Нащо вона тобі така? Казала я – знайди собі нормальну жінку.

Я це чула, але нічого не сказала, не хотіла загострювати ситуацію.

Наступного дня стало ще гірше. Я вирішила довести, що теж можу. Встала ще до шостої, вийшла у хлів – кури як кури, але свиня не така проста. Ледь не зламала мені руку, поки я намагалась її нагодувати. Ще й вибігла надвір.

– Боже, та що ти робиш? – вибігла свекруха. – Та ти ж її не так годуєш. Вона ж не вегетаріанка, а ти їй буряк один кинула.

– Дарино Степанівно, ну я ж вчуся.

– Учишся? 30 років – і вчиться! Я в твої роки вже трьох дітей мала, господарство і бурякова бригада на мені була. А ти? Хоч яйце зможеш від курки взяти?

– Зможу.

А потім сталася одна розмова, яку я запам’ятаю назавжди.

Ввечері я випадково підслухала, як Дарина Степанівна говорила з Ігорем на подвір’ї:

– Сину, ти подумай. Хоч раз. Ти міг мати кого завгодно. А взяв цю пані з міста. Я ж бачила, як Галя на тебе дивилась. Гарна дівчина, працьовита. Вона б тебе берегла. А ця – тільки й знає, як нігті фарбувати. Подумай, поки не пізно і не маєте дітей.

– Мамо, досить. Я люблю Олену. Вона – моя сім’я. Якщо вона піде – я піду з нею.

Мене наче морозом пройняло. Я стояла в темному коридорі і не знала, плакати чи сміятись.

Тепер не знаю чи лишатись і намагатись догодити свекрусі, чи покинути все і переїхати в місто.

Як би ви вчинили? Дайте пораду.

Навігація записів

Варення за 5 хвилин з будь-якої ягоди: варимо швидко і всі вітаміни зберігаємо
– На тобі твої гроші! Подруга знайшлась! – Місяць я просила повернути мені гроші. І Настя це так зробила, що я тепер спілкуватися з нею не хочу

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes