Теща щоразу приносить нам закрутки на зиму. Але ми жодну банку не відкриваємо, все на смітник виносимо. Думаєте, що ми такі невдячні діти? Що я такий поганий зять?

Ні. Просто ми знаємо прекрасно, в яких умовах Наталія Василівна робить закрутки на зиму. І від тих помідорів та огірків потім хочеться аж блювати.

Пані Наталка живе сама і має 2 котів. Звісно, їй сумно було, того й завела тваринок. Однак, за котами пані Наталя ніяк не доглядає. Вони без прививок, по квартирі їх шерсть літає, а ще неприємний запах. Бо замість підстилки пані Наталка їм стелить звичайну газетку в туалеті, ще й двері не зачиняє:

– Теж мені, буду я наповнювач купувати. Ви ціни в магазині бачили? Майже 200 гривень. Воно за декілька днів закінчиться! 

– Ну так давайте ми вам купимо. 

– Ні, не треба. Коти до газетки вже звикли. 

– Так хоч помийте їх, будь ласка! 

– Коти самі себе вилизують. Вони тварини, така їх природа! 

А ще коти застрибують на стіл та можуть їсти з одної тарілки. Жінка то сама розуміє і вже не хоче так часто до мами заходити. Ми що на Різдво, що на Великдень та Спаса всіх збираємо у нашій квартирі. Бо, боюся, що в решти гостей зникне апетит, якщо переступлять поріг тещиної квартири. 

Так от, а тепер щодо закруток. Пані Наталка все зробить на кухні (де є коти), погано протирає та стерилізує банки. Деякі банки вона бере з-під магазинних закруток, але може їх хіба сполоснути водою, навіть без миючого засобу чи взагалі рушником протерти. 

Раз ми відкрили лечо – а там з внутрішньої банки шерсть кота. І ті “гостинці” полетіли в смітник одразу. Я взагалі тоді аж перехотів вечеряти. 

Всі овочі (добре, що помиті) теща викладає на рушник. Але то вже не рушник, а якась шматка – весь у дірках, жирних плямах, так тхне, що нудити починає. Наталія Василівна ним і руки витирає, і стіл від крихт, і тарілки, і навіть вікна, стільницю та кутики від пилюки чи павутини. Словом, рай для бактерій та грибка. І на тому рушнику сохнуть овочі! 

Найголовніше – деякі банки вже тріснуті та в будь-який момент можуть “вистрілити”. 

Ми не раз натякали, що не варто носити закрутки:

– Мамо, ну ми таке не їмо. 

– Що? Як не їсте? То ж лечо, дивися! Я сама до ночі закривала!

– Та ми в Сільпо вчора заходили, там купили…

– Що? Їсте ту магазинну хімію? Та ви в лікарню потім з отруєнням попадете! 

Тому ми просто почали викидати консерви на смітник або ж виливати все в унітаз. Банки купуємо нові та віддаємо все тещі. Але нещодавно нашу схему розсекретили. 

Субота, ранок, я йду до сміттєвих баків та несу банки. Аж раптом – теща, наче з-під землі виросла!

– Ігоре? То що, мої закрутки? 

– А…А ви як тут?…

– То я для вас стараюся, з ранку до ночі на кухні закрутки роблю. А ви все на смітник виносите?! 

Вже деякі сусіди почали виглядати з вікон та слідкувати за нашою суперечкою. Теща так кричала, плакала, руками махала. Жінка потім намагалася їй по телефону все пояснити, казала, що не варто носити закрутки. Але тещі було все попри мешти. 

Не знаю, як ще помиритися. Бо дійсно ті закрутки нас можуть на той світ з отруєнням відправити!