Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Чому матері не можна приходити в гості до дочки без запрошення

Чому матері не можна приходити в гості до дочки без запрошення

Viktor
18 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Чому матері не можна приходити в гості до дочки без запрошення

Чоловік покинув мене з маленькою дитиною на руках, тому виховувати доньку мені довелося самостійно. Звісно, я не могла забезпечити їй розкішного життя, але робила все можливе, щоб Поліна мала все необхідне.

Я постійно сподівалася, що з часом стане легше. Дочка закінчила школу й вступила в інститут. Незабаром вона вийшла заміж й переїхала до свого чоловіка.

Одного дня я спекла улюблені домашні булочки Поліни й вирішила відвідати молодих зі своїми гостинцями. Попереджати про візит не стала, щоб зустріч стала приємним сюрпризом. Однак донька непривітно відчинила мені двері й з порогу заявила:

– Ми не любимо непроханих гостей! Наступного разу краще попереджай заздалегідь, якщо захочеш прийти!

Таку реакцію я намагалася виправдати можливими проблемами в особистому житті доньки, тому не сприйняла її слів близько до серця. За чашкою чаю вирішила розпитати, що ж трапилося. Оскільки зятя не було вдома, Поліна вирішила розповісти про всі свої переживання, які вона довго тримала всередині себе. 

Виявилося, що злиденне дитинство зіпсували їй ціле життя. Спочатку над донькою насміхалися в школі через убоге вбрання, а зараз вона одружилася із першим кращим чоловіком, аби вирватися з лап бідності. 

Я не сподівалася на такі зізнання, адже навіть не здогадувалася, що Поліна так почувається. Я давала їй все, що було в моїх силах, але насправді донька відчувала мою нелюбов до неї. 

Річ в тому, що її народження було незапланованим і небажаним. Я завагітніла після однієї ночі з п’яним сусідом, який не був готовим взяти на себе таку відповідальність. Все ж я не могла позбутися немовляти і була змушена тримати в секреті правду про її батька.

І під час цієї розмови я не зізналася, чому дочка не відчувала материнського тепла. Мені сумно, що її дитинство було нещасним. Я розумію, що у цьому виключно моя вина, адже я ніколи не говорила про свої почуття, чого й Поліну не навчила робити. 

Колись я наважуся на відверту розмову, а поки що не знаю, як діяти далі. Цікаво, чи зможе доросла донька коли-небудь пробачити мені?

Як ви вважаєте, чи зможе матір з дочкою залишити всі образи позаду й відновити свою відносини? Що для цього потрібно?

Vasylyna

Навігація записів

Вoлoнтepiв штpaфують дo 100 тиcяч гpн зa пepeдaчу aвтoмoбiлiв вiйcькoвим чacтинaм, — нapдeпкa Нiнa Южaнiнa
Пухкі молочні булочки з кремом

Related Articles

– Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть

Viktor
29 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть

Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.

– Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..

Viktor
29 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..

Цікаве за сьогодні

  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
  • Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes