Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Вже 20 років мій чоловік ставиться до мене, як до служанки. Давно б розлучилася, але Петро мене աантажує…

Вже 20 років мій чоловік ставиться до мене, як до служанки. Давно б розлучилася, але Петро мене աантажує…

Viktor
10 Грудня, 202410 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Вже 20 років мій чоловік ставиться до мене, як до служанки. Давно б розлучилася, але Петро мене աантажує…

Лежала я якось у лікарні, а у палаті зі мною були дві жіночки: Лідія Яківна — гарна і струнка 50-річна жінка та Анна Георгіївна. От ми й розговорилися з ними про життя та й давай подробицями ділитися.

– І що, пробачила йому? – запитала Лідія Яківна. – Невже так любила, щоб зраду пробачити? Але ні, якби любила то точно не пробачила б! Та й ти ж сама кажеш, що тільки заради дітей з ним лишилась. А от чи зможе він бути хорошим батьком, це вже питання. Хіба ж можна бути поганим чоловіком та зразковим батьком?

– А ти б як зробила? – запитала Анна Георгіївна. – Якби в тебе не було роботи, зате було четверо дітей?

– Вам легко говорити, Лідіє Яківно, у вас чоловік дбайливий та й робота хороша, — втрутилася я. 

– Дбайливий? – здивувалася жінка. – Це він тут такий дбайливий… А насправді моє життя набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Вийшла я за нього заміж, коли вже була при надії, але дитина була не його. Він про це знав, але ми домовилися, що нікому про це розповідати не будемо. Не знають ні його родичі, ні мої, ні навіть наш син. З самого початку, все було просто чудово. Перші п’ять років нашого життя можна було б сміливо назвати ідеальними. Я працювала на улюбленій роботі, чоловік також, сина віддали у дитячий садочок. А потім, мій чоловік отримав травму на роботі та й вирішив звільнитися. Сказав, що дуже втомився від цього всього, хоче відпочити. Я змовчала й 2 роки поспіль самостійно забезпечувала родину фінансово. 

Через деякий час чоловік влаштувався викладачем у профтехучилище, працював від сили 6 годин на тиждень й більше навіть не старався. Я вирішила про це з ним поговорити, розмова йому не сподобалася й він запитав: “Ти хочеш, щоб син дізнався, що він мені не рідний?”. Звичайно, я цього не хотіла, тому змирилася з таким життям.

Потім, йому закортіло змінити нашу квартиру на власний будинок, мовляв, хоче мати подвір’я гарне, басейн. Завжди він мріяв запросити друзів на шашлики та у більярд пограти. От і це бажання я виконала. Потім, він захотів круту машину, іномарку. Грошей на неї у мене не було, тому довелося у рідних позичати. Ледве віддала. 

А щодо турботи, то це він лише на людях такий. Ми ж з ним вдома майже не розмовляємо, давно вже йому зі мною нецікаво. А з сином він взагалі спілкуватися перестав. Я йому навіть розлучитися пропонувала, але він не хоче. Ще б пак! Таку курку з золотими яйцями втратити! 

А знаєте що? Треба з цим покінчити. Зізнаюся у всьому синові! Він у мене вже дорослий, має зрозуміти. Це єдиний спосіб розірвати ці токсичні стосунки. Не ведіться дівчатка на ідеальну картинку. Все може бути геть інакше. 

Як би ви вчинили на місці Лідії Яківни?

Навігація записів

– 120 тисяч на пам’ятник для живої людини? Може ще скульптуру в повний ріст замовити? – Коли дружина розповіла про забаганку своєї матусі, я мало не впав
Наталія Моcейчук зробила ультрaмодне кaре та перефар6увалася у шoколад:  зразу стала вuглядати на 5 років мoлодше

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes