Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Загинули сотні солдатів КНДР та російський генерал: які наслідки удару Storm Shadow по Курщині

Загинули сотні солдатів КНДР та російський генерал: які наслідки удару Storm Shadow по Курщині

Viktor
23 Листопада, 202423 Листопада, 2024 Коментарі Вимкнено до Загинули сотні солдатів КНДР та російський генерал: які наслідки удару Storm Shadow по Курщині

20 листопада було завдано удару по підземному об’єкту на території санаторію Управління справами президента Росії на Курщині. Ця атака призвела до значних втрат серед російських і північнокорейських військових.

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на Defense Express. Зазначається, що в результаті удару ракетами Storm Shadow загинув російський генерал та 18 офіцерів, ще 33 отримали поранення.

Які наслідки удару по Курській області

За словами аналітиків, характер цілі та розміщення кількох крилатих ракет свідчать про те, що метою був саме удар по високопоставленому російському та північнокорейському командуванню.

Серед поранених було троє північнокорейських військових: двоє офіцерів і жінка-медик, яка могла бути й перекладачем. Відомо, що внаслідок удару був ліквідований також генерал-лейтенант Валерій Солодчук, перший заступник командувача Ленінградським військовим округом, який у 2014 році командував 1-м армійським корпусом так званої “ДНР”.

Зазначається, що під час знешкодження нерозірваних боєприпасів на Курщині було поранено 13 саперів, у тому числі заступник начальника штабу 88-ї окремої механізованої бригади.

Присутність такого високопоставленого персоналу під час зачистки після удару може свідчити про те, що жертвами є не тільки офіцери та один генерал,
– вважають аналітики Defense Express.

Раніше журналісти Global Defense Corp також повідомляли, що внаслідок атаки було ліквідовано 500 північнокорейських солдатів.

До слова, стало відомо, що північнокорейські солдати, які прибули в Росію для участі у боях в Курській області незабаром мають завершити своє навчання. Це станеться вже до кінця листопада цього року.

Навігація записів

4 xвuлuнu тoмy! ГУЧНA ЗAЯВA! Пoтyжнuй пpopuв pociн – Зaлyжнuй ш0kyвaв вcю кpaїнy!
Дaлu нáкaз з гσpu! Peзσнaнcнe звiльнėння Бyдáнσвa!! Тe, щò вiн нáкσїв пpσcтo нe вклáдáєтьcя в гσлoвi

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • — Негайно…звідси! Ти мене ганьбиш! — І що це за маскарад? Знову вдяглася у свої мишачі ганчірки, щоб принизити мене?— Я ж сказав, що це не для тебе!
  • Слава з появою співмешканки бенкетувати майже зовсім припинив, на двох роботах працював і не знав (або вдавав), що вдома сина його ображають. Тимофія натурально дорікали шматком хліба, до школи він ходив в недоносках. З опіки до них прийшли без жодних скарг від Галини. Але якось виправдалася співмешканка, щось там пообіцяла, а за місяць Людмила з дітьми з’їхала. Заявила, що сил у неї немає таку юрбу обробляти.
  • Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще маленькими. Життя у селі без чоловіка було дуже сkладним. Були часи, що ми навіть не мали. Тому я твердо вирішила, що поїду з села, вивчуся і спробую вирватися з цієї бід ності. Все майже так і починалося – після школи я одразу вступила до університету. Жила у гуртожитку. Там я познайомилася із жінкою, яка сиділа у нас на пропускному пункті. Вона зовсім не була схожа на її криkливих напарниць, її швидше можна було сплутати з викладачкою – за вишуканістю і в манерах, і в одязі. Звали її всі Ніна Карлівна. Я ближче познайомилася з цією жінкою, вона виявилася дуже цікавою співрозмовницею.
  • Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру загородом, nлатитимемо за неї самі. Кості 35, є дружина та двоє маленьких дітей. Після весілля він привів дружину до будинку, де жив із матір’ю. Так і лишилися. Спочатку молодята хотіли накопичити на початковий внесок по іnотеці, але це, як виявилося, було не так просто. Ціни підскочили, прибутки вnали. Відкладали цю справу на найкращі часи, але вони чомусь так і не наступали. І ось вони вже давно не говорили про свою квартиру. Адже начебто живуть вони у великій квартирі, тут все є, і зручний район.
  • Я зайшла у вітальню — і сумка буквально випала з рук. Моя чиста, затишна кімната виглядала як буфет на вокзалі після набігу. На бежевому дивані валялися коробки з-під піци, деякі відкриті, із засохлими скоринками. На світлому килимі темні плями — то чи пиво, то чи соус. Усюди лушпиння від насіння і риб’яча луска: на столі, на підлозі, навіть на подушках. Штори задернуті, на столі — ціла батарея порожніх пляшок.
  • — Марино? Це ти? Як?.. У нього перехопило подих. У голові промайнув спогад — лікарня, її сльози, його жорстокі слова…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes