Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • В Україні від 1 грудня діятимуть нові правила бронювання від мобілізації: що змінилося

В Україні від 1 грудня діятимуть нові правила бронювання від мобілізації: що змінилося

Viktor
23 Листопада, 202423 Листопада, 2024 Коментарі Вимкнено до В Україні від 1 грудня діятимуть нові правила бронювання від мобілізації: що змінилося

Компанії, які до 22 листопада отримали статус критично важливих, зберігають його до 28 лютого 2025 року.

Від 1 грудня 2024 року оновлюються правила бронювання підприємствами чоловіків від мобілізації.

Про оновлення правил захисту від призову повідомили на урядовому порталі. tsn.ua

Компанії, які до 22 листопада отримали статус критично важливих, зберігають його до 28 лютого 2025 року. Статус можуть анулювати з певних причин.

Підприємства, які хочуть забронювати від мобілізації працівника, відтепер повинні платити йому заробітну плату у 20 тисяч грн.

Низка міністерств та обласних органів влади повинні встановити критерії, згідно з якими певна компанія отримає статус критичної важливої для економіки держави, регіону, громади, галузі.

Основні пункти про оновлені правила бронювання підприємств:

  • відстрочка від призову, встановлена Мінекономіки до набрання чинності постанови (до 22 листопада), діятиме до 28 лютого 2025 року;
  • відстрочки, призначені через “Дію” до 22 листопада, діють на той термін, на яких їх призначили, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року;
  • відстрочку можуть анулювати, якщо буде відповідне рішення Мінекономіки або іншого органу влади, який її призначав;
  • критично важливі підприємства, у яких цей статус закінчується до 30 листопада, зберігають його до 31 грудня 2024 року;
  • підприємства можуть отримати статус критично важливого, якщо у них немає заборгованостей з податків та ЄСВ;
  • органи влади повинні протягом 10 днів сформувати чіткий перелік критеріїв, за якими підприємство отримує статус критично важливого для економіки, населення, Сил оборони.

Навігація записів

УBAГA! Укpaїнцi бyдьтe ДУЖE OБEPEЖHI!! CЬOГOДHI oгoлocuлu пepшuй piвeнь HEБEЗПEKИ!
Зeленський рoзкритикyвав Вeрховну Раду за відсyтність зaсідання через «рaкетну зaгрoзу»

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Якщо це наші гени, Олено, то ховатися — це останнє діло, — глухо мовив він. — Треба брати відповідальність. Весілля чи ні — то вже як карта ляже, але дитина не має бути «нічиєю». Ми ж не чужі люди, ми українці, у нас рід — це все. Коли Павло повернувся додому, атмосфера в квартирі була такою напруженою, що повітря здавалося густим. — Павле, сядь, — коротко кинув Микола. — Матері сьогодні дзвонили з пологового. Хто така Настя? Син завмер. Він навіть не встиг зняти кросівки. Його обличчя вмить зблідло, а погляд почав бігати по кутках, шукаючи вихід, якого не було. — Значить, все-таки подзвонила… — тихо промовив він, опускаючи голову. — Так, ми бачилися кілька разів у жовтні. Я не думав, що це щось серйозне. А коли вона сказала… мамо, тату, я ж ще вчуся! Який з мене батько? Я запропонував їй гроші
  • Рито, йди вже додому. З’їж щось. Я хочу в палаті поспати, — пробурмотів Андрій. — Я тобі морс принесла. Ягідний, ти ж любиш, — мовила дружина. — Потім. Залиш на тумбочці. Вона вийшла, дійшла до кінця коридору і сіла на банкетку біля великого фікуса. Витягла телефон, щоб подзвонити доньці, і раптом згадала: забула в палаті свої окуляри для читання. Вона повернулася тихо, не бажаючи знову турбувати Андрія. Двері були прочинені лише на товщину долоні. Маргарита вже хотіла штовхнути їх, але застигла, почувши голос чоловіка. Він був зовсім іншим — не втомленим, не хворим, а якимось грайливим. — Та ні, не зараз. Вона щойно пішла. Я ж кажу тобі — потерпи до вересня. Ну що ти як маленька, їй-богу. Мене після операції на сувору дієту посадять, нічого важкого не можна, стреси протипоказані. Дружина мені парові котлетки крутитиме, ліки по годинах даватиме, пилинки здуватиме. А до вересня я повністю оклигаю — і одразу до тебе. Не ти ж зі мною по лікарнях таскатися будеш, сонце. Та люблю я тебе, люблю, не починай. Маргарита стояла в холодному коридорі і не знала, що робити: рятувати чоловіка чи тікати від нього
  • Чоловік зібрав родичів на дачі, щоб відсвяткувати свій день народження. Брат чоловіка весь вечір критикував мою їжу і сказав: «На кому ти одружився?»…
  • – Брехня батька терпіти не стала, – розповіла при гостях все як є…
  • —Ану йдіть звідси! Яка мати, такий і синок. Шкода, що я це тільки зараз зрозуміла, — Оля виштовхнула свекруху за двері.
  • Можеш уже починати пакувати свої манатки, бо за місяць ти тут будеш ніхто, – Віталій кинув на кухонний стіл теку з документами і криво усміхнувся. Я стояла біля плити, машинально перемішуючи кашу для дітей, і намагалася втримати рівне дихання. Пальці міцно стиснули ручку каструлі, але я не обернулася. Пара від каші підіймалася вгору, огортаючи моє обличчя вологою хмарою, яка ховала мої справжні емоції. В голові відлунювали його слова, наче каміння, що падає у глибоку порожню криницю. – Підписуй розлучення, не тягни час, – продовжував він, розвалившись на стільці. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes