Я працюю рієлтором, дуже люблю свою роботу. Часто їжджу з клієнтами на огляди нових будинків, допомагаю їм з покупкою. Вважаю себе професіоналом цієї справи, бо за 10 років отримала лише схвальні відгуки. Свого часу купила собі квартиру з сучасним ремонтом у новобудові. Грошей довелось наскладати, я тоді дуже економила, але зараз ні про що не шкодую.

Мій чоловік Іван – звичайний столяр, працює в меблевому цеху. Ми вже 5 років разом і своїм шлюбом я цілком задоволена. Тільки от у плані фінансів у нас постійні суперечки. Чоловік часто обурюється, коли я купую дорогі речі, але ж я лише хочу виглядати відповідно і можу це собі дозволити. Мій офіс далеко від дому і часто маршрутки переповнені, тож купила собі машину, та Іван накинувся на мене з претензіями:

– Я сам ще не доробився до машини, а ти собі купила! Ще й нова модель з салону, могла б у мене поради спитати…

– А ти хіба щось тямиш у цьому?

Та що вже говорити про машину, я не мала права зробити собі манікюр чи купити якусь обновку. А коли у відпустку я запропонувала поїхати в Буковель, чоловік переконав:

– З’їздимо до батьків на дачу, зекономимо!

– Коханий, я тільки хочу відпочити, як нормальні люди!

– А, може, як люди твого класу? Що я не бачив у тому Буковелі? Нікуди не поїду!

Наближалась річниця нашого весілля і я запропонувала чоловікові:

– Замовмо невеличкий столик у ресторані для нас двох…

– А, може, ще, номер в готелі з пелюстками троянд? Чи не забагато ти вибагаєш?

– Хіба я цього не заслуговую? Це ж 5 років спільного життя!

– Такі річниці взагалі ніхто не святкує і ми обійдемось.

Дуже зранила така відповідь. Для мене ця дата була знакова, адже це початок спільного життя. Так іноді хотілось романтики у нашому подружньому житті. Нехай у чоловіка немає грошей на квіти чи маленькі сюрпризи, але чому бодай не задовольнити оцю мою примху?

Моя молодша сестра збиралася заміж. Я завжди підтримувала Іру, ми спілкувались. Вона студентка, іноді на день народження я купляла їй дорогі прикраси чи навіть могли собі дозволити в кав’ярні разом посидіти. Іван і на це сердився:

– Каву можна і вдома випити! Ти ж кавоварку недавно купила – такі гроші!

Але я любила сестру, бо вона у мене єдина! З нею можна було поділитись секретами і вона все розуміла. Коли Іра познайомилась з Антоном, я безмежна раділа, що сестра знайшла свою другу половинку. Нас з Іваном запросили на весілля:

– О, починається, знов нові витрати! Тобі і зачіска, і манікюр. Сестрі ти й так багато дала, тож принесемо чисто символічно – тисячу гривень.

– Коханий, ти про що? Яка тисяча? Це ж моя єдина сестричка виходить заміж. Я вже вирішила, що подарую їй 500 доларів.

– Чого ти знову розкидаєшся грошима?

– Бо вона мені важливіша, ніж твоя думка.

Ми з Іваном дуже посварились, він не поступався і сказав, що взагалі на весілля до Іри не піде:

– Я ж не гроші в тебе прошу, а підтримку!

– Ти це збиралася їй дарувати?! А може, давай одразу всі гроші віддамо та ще й квартиру їй купимо?!

– Я більше не хочу тебе бачити!

Я вирішила, що в моєму житті не буде цього чоловіка. Він, окрім того, що на все шкодує, ще й змушує мене жити за такими принципами. Як ви вважаєте, я правильно вчинила?

MarichkaF