Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Люди, а ви Пам’ятаєте цей«Юний талант»: як зараз живе і як виглядає Женя Лебедін, який став актором у свої 4 роки Такого не очікував ніхто побачити – Фото та подробиці

Люди, а ви Пам’ятаєте цей«Юний талант»: як зараз живе і як виглядає Женя Лебедін, який став актором у свої 4 роки Такого не очікував ніхто побачити – Фото та подробиці

Viktor
12 Жовтня, 202412 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Люди, а ви Пам’ятаєте цей«Юний талант»: як зараз живе і як виглядає Женя Лебедін, який став актором у свої 4 роки Такого не очікував ніхто побачити – Фото та подробиці

Декілька років тому Женя Лебедін підкорив серця глядачів прочитанням віршів Висоцького. Йому було лише 4 роки, а зараз він підріс, але продовжує любити сцену та знімальний майданчик.

Зараз Женя займається кікбоксингом, і процвітає в цьому виді спорту. Хлопчик хоче вміти постояти за себе та за близьких. Він уже зовсім виріс! А розпочинав свою акторську діяльність Євген у 4 роки.

Нині хлопчику 13 років, він живе та навчається у Києві, а також щоранку відвідує тренажерний зал. Його мати вважає, що діти не мають працювати. Але Женя мріє про те, щоб пов’язати своє життя з акторством.

“Який милий хлопчик, як янголятко!”, “Дуже виразна зовнішність, успіхів тобі!”, “Не розумію навіщо змушувати дітей працювати!”, “Дитина дуже талановита!”, – пишуть користувачі в коментарях під фотографіями хлопця.

А що ви думаєте – чи варто дозволяти дітям працювати?

Джерело

Навігація записів

Оце так стряслось!Буданов ПОКИНУВ кaбінет! ЗІБРАВ речі – ЗДАВ ЄРМАКА – перша заява ПІСЛЯ ВІДСТАВКИ. Пустили їх в КИЇВ
Тpareдiя в суботу! Блuзькo o I9:0O posiянu пoцiлuлu pakeтaмu no eвaкyaцiйнoмy nσтягy з людьмu нa зaлiзнuчнσмy вoкзaлi.

Related Articles

Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.

Viktor
14 Квітня, 202614 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.

Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»

Viktor
14 Квітня, 202614 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»

Накриєш стіл! Та так, щоб усі ахнули! Зроби щось вишукане! Те, що багатії їдять. Щоб нам усі родичі заздрили! Гроші на свої інтернет-вигадки маєш? Знайдеш і на гідне свято! І без фокусів

Viktor
14 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Накриєш стіл! Та так, щоб усі ахнули! Зроби щось вишукане! Те, що багатії їдять. Щоб нам усі родичі заздрили! Гроші на свої інтернет-вигадки маєш? Знайдеш і на гідне свято! І без фокусів

Цікаве за сьогодні

  • Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.
  • Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»
  • Накриєш стіл! Та так, щоб усі ахнули! Зроби щось вишукане! Те, що багатії їдять. Щоб нам усі родичі заздрили! Гроші на свої інтернет-вигадки маєш? Знайдеш і на гідне свято! І без фокусів
  • – Знайомся, мамо, це Оксана. Треба було раніше звичайно вас познайомити, але все якось ніколи було. Вона тут жити буде. Зі мною. У неї вдома дуже тісно, ​​ще троє братів молодших, навіть кімнати своєї немає, а у нас-то місця повно. Оксана талант! Вона добре співає, але ти ж знаєш, як зараз в шоу-бізнесі, не пробитися. Ось і доводиться поневірятися молодим даруванням.
  • — Тату, а бабуся Оля буде крашанки робити? — Вероніка видерлася Кирилові на коліна. — Аня каже, що в неї вони найкрасивіші! І паски дуже смачні! — Обов’язково буде, — Кирило погладив доньку по голові, але подивився на дружину. — А подарунки будуть? — очі Вероніки аж світилися в передчутті свята. — Будуть, крихітко, — відповіла Лариса, хоча серце тьохнуло. Вона чудово знала, як мати ставиться до «чужої» дитини
  • — Тримай, це тобі на перший час, а далі давай сама, сама, — Роман поклав на тумбочку кілька купюр і почав складати свої речі у велику сумку. Куртку одягнув, хоч і було вже тепло. Просто вона в сумку вже не влізла, і не дивлячись попрощався. — Ну бувай, бувай…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes