Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Як ти могла так вчинити? Ти ж зганьбила Петра на всю околицю. Треба було уже зі своїм іноземцем в готелі пожити цей час – повчала мене сестра колишнього чоловіка.

Як ти могла так вчинити? Ти ж зганьбила Петра на всю околицю. Треба було уже зі своїм іноземцем в готелі пожити цей час – повчала мене сестра колишнього чоловіка.

Viktor
3 Жовтня, 20243 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як ти могла так вчинити? Ти ж зганьбила Петра на всю околицю. Треба було уже зі своїм іноземцем в готелі пожити цей час – повчала мене сестра колишнього чоловіка.

Я повернулась з новим чоловіком в Україну, коли ж мене побачив Петро, мій колишній чоловік, то відразу почав жалітись своїй сестрі.

З Петром ми одружились і разом купили будинок, де і жили. Там народились наші діти. Я працювала в школі, а Петро на заводі. Свекрів моїх не було давно, лише зовиця підтримувала з нами стосунки.

Згодом я вирішила поїхати на заробітки до Іспанії, щоб забезпечити дітей житлом. Чоловік мене підтримав.

Вже на чужині я дізналася, що Петро давно мав іншу жінку, про якому мені зовиця і словом не обмовилась, хоч називала себе моєю подругою.

– Я на твоєму боці і засуджую вчинок брата – казала Ольга. – Про його амурні справи я нічого не знала.

З чоловіком ми розлучились і він створив нову сім’ю. З Олею я стосунки підтримувала, часто надсилала їй продукти та одяг з Іспанії.

Діти наші створили власні сім’ї і займались своїми родинами. Я обом синам купила квартири.

Петро з новою дружиною і трьох років не прожив та повернувся до нашого будинку.

Я назбирала грошей та вирішила, що й собі дім придбаю, мало що. Своє житло завжди потрібне.

До того часу я вже вийшла заміж за Ріко (про це ніхто не знав) і з ним приїхала в Україну. Спершу довго думала, де поселитись, поки шукатимемо нам будинок, а тоді вирішила, що приїду в той дім, який ми з Петром разом купили.

Петро, як побачив мене під руку з новим чоловіком, то дар мови втратив. Тоді набрав свою сестру і на мене пожалівся.

Реакція Ольги була миттєвою. Вона зателефонувала до мене і почала вичитувати:

– Як ти могла так вчинити? Ти ж зганьбила Петра на всю околицю. Треба було уже зі своїм іноземцем в готелі пожити цей час.

Ми приїхали не на кілька днів, а на 2 місяці, щоб ретельно обрати будинок та оформити покупку. Ріко не багатій. Та й щоб в готелі весь цей час жити, треба не малі гроші, які я так викидати не думаю. Дім, де живе Петро в рівній частині належить і мені.

Як вважаєте я правильно вчинила? Чи треба було жити де-інде, а не з колишнім в одному домі?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: , , чи . Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину?  Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими!

Навігація записів

Чебуреки: найпростіший і вдалий рецепт тіста на чебуреки! Соковиті, хрусткі і пухирчасті
“Україна втрaтила Вугледар через Мaр’яну Бeзуглу”: військові звинyвачують нaрдепку у тому, що вона зіграла на руку вoрoгу

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • А ви до кого це, молодичко? — на порозі сусідньої квартири з’явилася маленька, але дуже енергійна жінка в яскравому халаті з великими квітами. Її очі за окулярами-лінзами вивчали Марію з професійною цікавістю спецслужб. — Доброго дня, — привітно усміхнулася Марія. — Це квартира моєї свекрухи, вона її онукові купила. От прийшла подивитися, що тут треба підлатати, ремонт плануємо. Сусідка підозріло примружилася, поправила окуляри й підійшла ближче. — Онукові, кажете? Щось занадто молода та свекруха у вас була. Тиждень тому бачила я, як вона тут з чоловіком ходила. Така фіфа губастенька, волосся біле, все носом крутила. Мовляв, стелі не такі, і під’їзд не модний, і сусіди, мабуть, старі бабці. Марія відчула, як усередині щось легенько кольнуло
  • Та ти що, Ганно… Ти ж знаєш Тамару. Вона каже, що дві господині на одній кухні — це неможливо. Вона свою територію ні з ким ділити не буде. І хату нашу вона не покине, там же господарство, кури, качки. Вибачайте, ми не можемо. Нам і так важко. Я подивилася на Андрія. В його очах читалося те саме, що було в мене на душі. Ми не могли покинути маму. — Тоді ми переїдемо до мами, — твердо сказав Андрій. — Нашу квартиру в місті здамо. Знайдемо хороших людей, щоб платили справно. Ці гроші підуть на ліки мамі, на вугілля, на продукти. А ми будемо тут, поруч. Марія Степанівна, яка сиділа в кутку на ліжку, раптом тихо заплакала. — Діточки мої… Невже я вам на старість тягарем стала? — Що ви, мамо! — я підійшла і обійняла її худенькі плечі. — Ви нам потрібні. Ми просто хочемо, щоб вам було тепло і спокійно. Переїзд був швидким. Ми перевезли необхідні речі, трохи техніки. Хата одразу змінилася. Андрій взявся за інструменти: підбив паркан, поправив хвіртку, перевірив дах. Я взялася за затишок. Вибілила піч, наварила велику каструлю борщу, запах якого розійшовся на всю вулицю
  • Тому й частування вибирала ретельно, не хотіла здатися скромною господинею. Все, з чого можна було вдома приготувати, приготувала, у магазині довго вибирала делікатеси. Матір свою теж через це одразу не запросила, переживала, що може словом чи дією яким зачепити міську. І не скажеш нічого, не шикнеш, мама ж. Автобус прийшов вчасно. Мати, побачивши сина, стала розмахувати руками, чоловік заспокоїв: “Поводься спокійно”. За високим і статним сином вийшла з автобуса та Віра. Невисока, темненька, очі чорні, не зрозумієш, що в них. Привіталася.
  • Я не булу жити у свекрухи на кухні! – як відрубала дружина. – І крапка. – Ну навіщо ти так одразу в штики? – почав Павло. – Це ж не назавжди. Пів року, ну максимум рік. Ми зекономимо на оренді шалені гроші, закриємо достроково хоча б частину кредиту за ту нову квартиру, що в планах. Павло завмер. – За ту нову квартиру, якої в нас поки немає, – перебила вона, і її голос прозвучав рівніше, ніж вона сама очікувала. – А жити ми будемо в старій двокімнатці твоєї мами. На розкладачці в кухні. Бо зал і спальня – то її територія, куди заходити треба з дозволу. Павло поставив горнятка на стіл. – Мама вже сказала, що готова потіснитися. Вона навіть диван у залі розкладатиме, щоб нам було зручніше, щоб ми не відчували себе гостями. – Потіснитися, – повторила Оксана повільно, ніби куштуючи це слово на смак. – Гарне слово. А я, виходить, маю стрибати від радості, що мені дозволяють ночувати на кухні у чужої людини
  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
  • — Не витягуєш що? Квартира моя, іпотеки у нас немає. Комуналка оплачена. Куди діваються твої сорок сім тисяч зарплати, Максиме? Чоловік нахмурився. Йому не подобалося, що розмова переходить до аналізу його надходжень та витрат. — Гроші мають властивість закінчуватися! Інфляція, бензин, обслуговування машини. Ти взагалі бачила ціни на памперси? — Я не вийду на роботу, Максиме, — відрізала вона. — Якщо тобі не вистачає грошей — шукай підробіток. А ще я помітила, що з картки зникають дивні суми.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes