Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Тане у роті: найсмачніший яблучний пиріг! З ідеально ароматною кремовою скоринкою

Тане у роті: найсмачніший яблучний пиріг! З ідеально ароматною кремовою скоринкою

Viktor
3 Жовтня, 20243 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тане у роті: найсмачніший яблучний пиріг! З ідеально ароматною кремовою скоринкою

Листковий пиріг з яблучною начинкою – це один з моїх улюблених рецептів, який готується просто, а виходить просто ідеально з ароматною вершковою скоринкою.

Для приготування вам потрібні такі інгредієнти: – Тверді, кислі яблука, 1 кг; – Борошно, 150 г; – Лимон, 1 шт; – Розпушувач, 1 ч.л; – Яйця, 3 шт; – сіль щіпка; – цукор звичайний або коричневий, 120 г; -молоко, 100 р. Для приготування скоринки необхідно: – масло вершкове, 15 г; – цукор звичайний або білий, 20 г. Процес приготування Випікати такий пиріг краще у формі діаметром близько 22 – 23 см. Змащуємо її шматочком вершкового масла|мастила|, присипаємо борошном або манною крупою. Наперед розігріваємо духовку до 180 градусів.

Яблука очищаємо від шкірки і ріжемо часточками або трьом на великій тертці. Видавлюємо сік лимона і натираємо цедру. Збиваємо яйця з цукром, але не потрібно старатися. Борошно з’єднуємо з розпушувачем і просіюємо, змішуємо з цедрою лимона і всипаємо в масу яєчну. Вимішуємо тісто. До тіста додаємо яблука і перемішуємо до однорідності.

Викладаємо масу у форму, розрівнюємо. Посипаємо цукром верх пирога і викладаємо шматочки олії. Випікаємо пиріг від 40 хвилин до 1 години, дивіться по духовці. Я подаю пиріг у теплому вигляді та в холодному, він однаково смачний та ароматний.

Навігація записів

Cтpaшнuй yдap пo мicтy… Зpyйнoвaнo цiлuй гypтoжuтoк…Тaм бyлo cтiлькu людeй…
Чебуреки: найпростіший і вдалий рецепт тіста на чебуреки! Соковиті, хрусткі і пухирчасті

Related Articles

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Viktor
20 Грудня, 202520 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Цікаве за сьогодні

  • Півтора року шлюбу — він (47 років) за вечерею поставив ультиматум: «2 роки на дитину або розлучення». Мені хочеться тиші, а не безсонних ночей
  • – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!
  • Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.
  • Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити
  • Це що таке? Ти коли встигла викинути гроші?— коротко запитав чоловік. Софія відчула, як серце збилося з ритму. Вона намагалася надати голосу невимушеності: — Ой, Тарасе, ти вже встав? Це я на ювілей твого дядька підготувалася. Хотіла виглядати достойно поруч із тобою. Тарас поставив каву на комод і повільно підійшов ближче. Він розглядав сукню на дружині так, ніби це був дефект на стіні. — Скільки, Софіє? Я питаю: скільки ти викинула гривень на цей шматок тканини? — Тарасе, там була величезна знижка. Лише півтори тисячі. — Півтори тисячі? — він іронічно підняв брову. — Тобто купу банок консервів для нашої комори? Чи могла заправити машину? Ми збираємо на сонячні панелі, Софіє. Кожна гривня має працювати, а не висіти в шафі. — Але я сама їх заробила! — вигукнула вона. — Я працювала ночами над тим логотипом для пекарні. — «Сама заробила»? А чиїм інтернетом ти користувалася? У чиїй квартирі ти сиділа в теплі? Чию каву ти зараз пила б, якби я не дбав про бюджет? У родині немає «своїх» грошей. Є спільні гроші. І ти мене щойно зрадила заради смарагдової ганчірки
  • — Мамо, з днем народження. Ось, це від нас. Простягнув «білий конверт» — звичайний, без підпису, без листівки, без жодних слів. Просто «білий конверт» … Я ходила повз нього майже дві години, ніби він притягував погляд. Нарешті сіла, взяла його до рук, відкрила.Ніколи б не подумала, що діти здатні на таке . І тут до ранку рішення визріло саме собою…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes