Дуже довго я не могла заміж вийти. Скажу відверто – не дуже я гарна. Ніколи хлопці на мене не задивлялись та й я марних надій не мала. Тому вкрай здивувалась, коли в мене аж в 32 роки з’явився залицяльник. Справжній красень і доволі цікавий у спілкуванні. 

Зустрічалися ми не довго. Він вже через місяць мене переконувати почав:

 – Подивись, які часи зараз, що нам чекати! Життя минає.

Тож ми побралися. Жили в квартирі, котра моїй сестрі належала. Настя в Бельгії з чоловіком, ще до війни виїхала, а повернутись не могла. Планує продати житло, та поки не поспішає. Мало не відразу після весілля Данило запропонував:

 – Знаєш, якби я міг виїхати – давно б вже гарував закордоном, аби нам квартиру купити! Так мені соромно! Але тут не зароблю цих грошей!

 – І що ти думаєш?

 – Поїдь ти на заробітки. Посидиш рік, два і купимо квартиру. Будемо життям насолоджуватись і дітей народимо.

Я погодилась, дуже гарно коханий все описував.

Поїхала я до сестри. Вона мені й роботу знайшла. Та дуже за чоловіком сумувала. Просиділа в Бельгії рік. Грошей ні на що не витрачала, кожну копійку економила. І так всього за півтора роки заробила на житло в новобудові. Чоловікові це навіть не казала, хотіла сюрприз зробити. Ми ж на два роки розраховували. Частину грошей вислала раніше, бо боялась їхати з такою сумою. А  решту мала привезти. 

І ось я приїхала. А двері мені відчинила якась молода жінка.

 – Ви хто?

 – Ганна, дружина Данила. А ви?

 – Ну, за паспортом я його дружина.

Вмить вона почервоніла. Лишень потім я побачила, що дівчина вагітна. І тут вона розповіла свою історію.

 – Ми з Данилом були разом ще до вас. Він мені пропозицію зробив, обіцяв кохати вічно. А тоді зустрів вас і покинув мене, адже я зовсім бідна. Він думав, що ви маєте квартиру, гроші. А тоді прийшов до мене й сказав, що ми все ж одружимось, але згодом, коли ви вишлете йому гроші.

Я не могла в це повірити. Данило прийшов, ми всі поговорили. Звичайно я вигнала їх зі своєї квартири. Хоча страшенно кортить відомстити. Та тепер не знаю, що далі робити і кому вірити. Невже я так і не знайду своє щастя?