Відверто кажучи, я вже давно надію втратила, що пару собі знайду. Бояться чоловіки сильних жінок. А я саме така. Завжди хотіла стати самодостатньою та заможною. Саме тому багато вчилась. На третьому курсі університету поїхала за програмою обміну студентів до США. 

За океаном я прожила десять років, працювала у великій компанії. Та завжди мріяла повернутися. Тож врешті приїхала і відкрила власну справу. Я жила роботою, робила все, аби досягти успіху. Та на особисте часу зовсім не вистачало. 

І ось лише в 39 років я зустріла Михайла. Він був молодшим за мене на два роки. Мав за плечима шлюб і дитину підліткового віку. Насправді я не поспішала, ми досить довго зустрічалися. А тоді все ж розписалися. Я мала свою квартиру, а тоді чоловік почав мене вмовляти:

 – От тобі не важко весь час у квартирі. Купімо дачку, будемо відпочивати!

 – Та мені постійно часу бракує, того навіть не замислювалась.

Поступово Михайло мене переконав. Я придбала гарну дачу з ділянкою. Ще й ставок поруч. Та грошей коханий не мав, адже все віддавав колишній. Тож довелося мені свої заощадження витратити.

Мені подобалось на дачі, та бувала я там вкрай рідко. А от чоловік щойно мав вільний час – їхав рибалити.

 – Розумієш, для мене це справжній відпочинок!

Я не перешкоджала, нехай насолоджується. Та якось, коли ми приїхали, я помітила, що кудись зник мій кардиган, котрий я тримала на дачі, а ще деякі речі не на своїх місцях.

 – Як гадаєш, хтось залазить в наш будинок?

 – Та ні, бути цього не може. Ти ж постійно забуваєш все, от і кардиган кудись закинула, може й додому забрала. 

Та мене не покидала думка, що хтось приходить в наш дім. Я порадилась з колегою і він запропонував мені встановити кілька камер. Так ми і зробили, чоловікові я навіть не сказала. 

І ось в суботу я вирішила подивитись, що там коїться. Увімкнула запис, і побачила в будинку Михайла. Але не самого, з молодою брюнеткою він палко цілувався. Вона поводилась, наче в себе вдома. Це було огидно. 

На вечір вдома я показала це відео чоловікові:

 – Он, яку рибу ти впіймав!

 – Ти що, шпигуєш? Як не соромно?

 – Та ні, це просто для безпеки було. А зараз тобі краще йти геть!

 – Нащо ти все руйнуєш, я ж тебе кохаю!

Він виправдовувався, та я й слухати не хотіла. Хоча тієї миті вже знала, що вагітна. Та мені вже більш як 40. Вирішила, народжу дитину для себе і впораюсь з усім. Такий брехун нам точно не потрібен. Михайло й далі благає пробачити. Присягається, що все буде інакше. Та чи варто йому вірити? Що б ви зробили?