Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Кохаю свого чоловіка, але його ім’я мене просто виводить з себе! І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?!

Кохаю свого чоловіка, але його ім’я мене просто виводить з себе! І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?!

Viktor
16 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Кохаю свого чоловіка, але його ім’я мене просто виводить з себе! І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?!

Мені не дає спокою ім’я мого чоловіка. Я його дуже люблю, він у мене просто золото. Але Устим… Хто взагалі так дітей називає?!

Як тільки ми почали зустрічатись усе було просто: подругам казала, що звати мого коханого Степан, особисто його не знайомила ні з ким, у людних місцях бували ми рідко.

Але ж після одруження вилізло безліч нюансів! На весіллі довелось пояснювати Устиму, чого це всі його називають чужим іменем, а рідні таки витрусили з мене правду. Та і то не найбільше біда…

От будуть у нас діти. І як їх по батькові кликатимуть? Устимівна? Устимович? Та це ж якісь пережитки минулого, їй Богу! Можу уявити, як з них однокласники знущатимуться! 

Що мене дивує, так це батьки Устима, які свідомо так єдиного сина назвали. Вони ж наче і люди освічені, і з головою все у них добре…

– А мені подобається ім’я мого сина! – сказала якось свекруха. – Устимчик… Як гарно звучить! Це в мене знайомий був ще в дитинстві, такий розумний чоловік! Усе в нього до ладу йшло, у всьому він був спеціалістом. А ти ж знаєш: як корабель назвеш, так він і попливе. От я і свого синочка Устимом назвала, щоб хорошу долю перейняв. І таки ж вдалось! Глянь, який він у мене: і гарний, і спритний!– І що? Ніколи в нього проблем через ім’я не було? – запитала я.

– Та що ти вчепилась до нього, що тобі не так?! Оце вперше бачу людину, якій би не подобалось, як хтось інший зветься. Не було в нього проблем ніяких: і дівчат мав, і друзів, і на роботі все добре. Тільки тобі оце не йметься. Боїшся, що по батькові погано звучати буде? То просто дитині треба нормальне ім’я підібрати. Божен, наприклад. У нас так директора школи звали…

І тут я зрозуміла, що це кінець. Нормальних людей у цій сім’ї немає. Божен Устимович — це що таке взагалі?! 

Єдина надія — змусити чоловіка змінити своє ім’я на якесь нормальне. Та хоч би й на Степана! Але, боюсь, він мене не зрозуміє. Як краще йому про це все сказати? Бо кохання коханням, а перед людьми — соромно.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Навігація записів

Польща хоче зупинити допомогу українським біженцям: усе через мобілізацію.
Цe y разu ripшe зa Кaxoвcькy ГEC Пpopuв дaмбu змuв yce мicтo!! Людeй eвaкyюють гeлiкoптepaмu!!

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
  • — Ти не повіриш, вона приїхала до мене на роботу з сином і попросила взяти його на п’ять днів. Бо вона терміново лягає в лікарню, а її чоловік, той самий байкер на ім’я Борис, і батько дитини, поїхав кудись далеко на байкерський фестиваль. І головне — вона не хоче йому казати, що їй погано. При цьому рідна сестра Юлі, яка її іноді виручає, поїхала відпочивати, а всі її друзі — люди несімейні й ненадійні, — Петро розвів руками. — Ну ти ж їх пам’ятаєш, вони обоє дивні, ми з тобою в гостях у друзів з ними якось пару разів перетиналися.
  • — Та кому потрібні ваші соління! — раптом вибухнула невістка. — Ми просто хотіли допомогти вам відчути себе потрібними! Щоб ви не сиділи там удвох! — О, яка зворушлива турбота, — я не змогла стримати іронії. — Дякую, люба. Ми це оцінили. Тепер ми відчуваємо себе абсолютно потрібними… одне одному. На цьому, мабуть, закінчимо. Нам з батьком час пити чай.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes