Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • В Укpаїні ліквідувалu тpубaча вoєнного оркестру РФ, який вoював пpoти ЗСУ. Фото

В Укpаїні ліквідувалu тpубaча вoєнного оркестру РФ, який вoював пpoти ЗСУ. Фото

admin
18 Серпня, 202218 Серпня, 2022 Коментарі Вимкнено до В Укpаїні ліквідувалu тpубaча вoєнного оркестру РФ, який вoював пpoти ЗСУ. Фото

На війні в Україні ліквідували музиканта військового оркестру однієї з мотострілкових бригад армії РФ – Іллю Рютіна. Він був трубачем, але пішов воював проти ЗСУ, підписавши контракт.

Про це повідомив засновник міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, OSINT-експерт Іраклі Комахідзе. На батьківщині загарбника поховали в один день зі ще одним росіянином, який вважався зниклим безвісти (щоб переглянути фото, доскрольте новину до кінця).

Згідно з некрологом, 33-річний Ілля Рютін – випускник Іркутського музичного училища, слухач Академії слов’янської культури Москви, контрактник військового оркестру 27-ї мотострілецької бригади 1-ї танкової армії західного військового округу (селище Мосрентген Новомосковського округу Москви).

Ліквідований російський загарбник Ілля Рютін

Уродженець Ангарська Іркутської області РФ знайшов свою смерть на українській землі ще 6 серпня, а похований був лише 18-го. Цього ж дня жителі російського міста “прощалися” зі ще одним загарбником-земляком – офіцером, комвзводу 247-го десантно-штурмового полку (м. Ставрополь) 7-ї дивізії ПДВ Микитою Гавриловим. Цей 27-річний окупант був ліквідований 5 березня й раніше вважався зниклим безвісти.

Ліквідовані окупанти Ілля Рютін і Микита Гаврилов

“Тут треба вказати на один нюанс: в офіційному некролозі датою смерті трубача військового оркестру вказано 6 серпня, а останні активність та запис у його соцмережі ВК датовано 16 серпня. Але факт поповнення “оркестру Кобзона” в наявності”, – зазначив Комахідзе.

Російський музикант підписав контракт і пішов воювати проти України

Так, в останньому пості загарбник Рютін опублікував фото з жінкою, яка одягла його військову кепку із символом “Z” окупаційних військ РФ. У підписі до знімка трубач написав: “Хлопці!!! Наташку бережіть!!! Я з Вами!!!”.

Останній пост окупанта Рютіна

“Посилання на сторінку Наташки, яку потрібно берегти. Судячи з усього, в офіційному шлюбному зв’язку з жмуром-музикантом не була, так що “Лада” їй не світить”, – пожартував Комахідзе.

Окупант Рютін був трубачем військового оркестру армії РФ

Хоча він припустив, що співмешканка окупанта мала доступ до його профілю в соцмережі і, з урахуванням їхнього неофіційного зв’язку, могла запостити спільне з ним фото з дивним коментарем вже після смерті трубача. Не виключено, вважає OSINT-експерт, що після росіянка захотіла спробувати оформити пред’явлення на отримання компенсації як “цивільній дружині”.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Дoпoмога Євpoпи Укpаїні знижyється, в липнi не дфли нових “військових обіцянок”, – Pоlіtіkо
Рaкeтнuй удаp по гуртожuтку, де жили люди з вадами слyхy. Рocійськuй пропaгaндuст пояснuв, навiщо

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Андрій приїхав з Вірою в село до мами. – Нічого собі будинок? – здивувалася Віра, побачивши будинок мами Андрія. – Та нічого особливого, – усміхнувся Андрій. Назустріч їм вийшла жінка. – Це моя мама, Вікторія Леонідівна. Це Віра, – познайомив жінок Андрій. – Ходіть, я там пиріжків спекла. Поїсте з дороги, – сказала Вікторія Леонідівна. Віра з Андрієм сіли за стіл. Віра взяла пиріжок і почала їсти. Раптом вона відчула щось дивне. – Це що таке, – вигукнула Віра і дістала з нього якусь річ
  • Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування
  • – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…
  • Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували
  • Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…
  • Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes