Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “ЗСУ зaвдали окyпантам істoтних втрат, ми просуваємося”: Зeлeнcький розказав про успіхи на фронті

“ЗСУ зaвдали окyпантам істoтних втрат, ми просуваємося”: Зeлeнcький розказав про успіхи на фронті

admin
18 Липня, 202218 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до “ЗСУ зaвдали окyпантам істoтних втрат, ми просуваємося”: Зeлeнcький розказав про успіхи на фронті

За словами президента, на сьогодні українським військовим вдалося звільнити від окупантів більш як 1 тис. населених пунктів.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що в Україні понад 2,6 тис. населених пунктів перебувають під контролем загарбників.

Про це він сказав у вечірньому відеозверненні.

За словами глави держави, Збройні сили України змогли завдати окупантам істотних логістичних втрат, тому російській армії дедалі складніше утримувати позиції на захоплених територіях.

“Крок за кроком ми просуваємось, ламаємо постачання окупантів, виявляємо і знешкоджуємо колаборантів. Перспектива очевидна – український прапор буде в усіх наших містах і селах. Питання – тільки час. І поки цей час триває, поки Росія ще може руйнувати життя в Україні… Як сьогодні – ударами по Нікополю, по Торецьку, по містах на Харківщині…”, – сказав Зеленський.

За його словами, на сьогодні українським військовим вдалося звільнити від окупантів 1 тис. 028 населених пунктів.

“Ще 2 тис. 621 – поки що під контролем загарбників. І з ними усіма – з усіма, де є люди, – ми повинні підтримувати інформаційний звʼязок. Настільки, наскільки це можливо”, – підкреслив глава держави.

Джерело: УНІАН

Навігація записів

Ічкepiйцi заявuлu про підгoтoвкy до бойовuх дій у Чeчні, Кaдиpов уже зaпросив у Пyтіна ППО. Відeо
У Кuєвi пoпpoщaлucь з oфiцepoм 93-ї бpuгaдu «Фaнaтoм». Рoзкpuвaтu йoгo ocoбucтicть нe мoжнa нaвiть пicля зaгuбeлi

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Мамо! Кажи прямо, — запідозрив син щось недобре на дачі. — Що сталося? Знову дах потік чи Софія вирішила на курси поезії записатися? — Ми з батьком переписати дачу на твою сестру Софійку. Повністю. Їй це житло зараз потрібніше, бо вона ніяк не може влаштувати своє особисте життя через нестабільність. А ти — ти сильний, ти собі ще заробиш. Слова матері впали у тишу вечора, наче важке каміння у воду. Дмитро відчув, як у скронях почало пульсувати. — Переписати? — Дмитро перепитав тихо, наче не вірячи власним вухам. — Тобто мої п’ять років роботи, мої гроші, вкладені у цей будинок — це просто «благодійність» на користь Софії? Мамо, тату, ви серйозно? Ви хочете віддати цей дім людині, яка навіть не знає, де тут вмикається рубильник? З боку городу повільно підійшов Василь Іванович, батько. Він виглядав ще більш згорбленим, ніж зазвичай. У руках він тримав стару сапку. Він уникав дивитися синові в очі. — Дмитре, ну не кип’ятись, — прохрипів батько, витираючи чоло рукавом. — Мати правду каже. Тобі легше в житті ведеться. Ти завжди знайдеш копійку. А сестра пропаде. Останній її кавалер вигнав її з квартири. Куди їй іти? До нас у двокімнатну? Ми ж там одне в одного на головах сидітимемо
  • І в цей момент заговорив Микола, який досі мовчав
  • Хлопчики потоваришували. Дмитро, спостерігаючи за ними, відчував, як усередині все стискається. Вони були як відображення в кривих дзеркалах: один — яскравий і живий, інший — його бліда, тендітна тінь. Розговорившись із Ганною, він обережно спробував з’ясувати щось про Костика. «У якому пологовому будинку, якщо не секрет?» — запитав він.
  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes