Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пoрoшeнко: нaстав вuрішальнuй час у бuтві, яка трuває стoліттями

Пoрoшeнко: нaстав вuрішальнuй час у бuтві, яка трuває стoліттями

admin
15 Травня, 202215 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Пoрoшeнко: нaстав вuрішальнuй час у бuтві, яка трuває стoліттями

Петро Порошенко у День пам’яті жертв політичних репресій у своєму відеозверненні наголосив, що війна росії проти України ведеться з давніх-давен. Але тепер це вже остання конвульсія одвічного ворога – переконаний п’ятий Президент.

“Ми пам’ятаємо, що 24 лютого почалася друга фаза війни, широкомасштабне вторгнення росії проти України. Це так. Але Биківня, до якої тут з десяток кілометрів, відкриває нам ширший погляд на історію агресії росії проти України. Ця війна ведеться вже з давніх-давен. Вона завжди була війною на знищення. У ній вже не раз траплялися періоди широкомасштабного розгортання. У двадцятому столітті такими часами були Голодомор і Великий терор”, – нагадав Порошенко.

“Нашу державу й армію, народжену національною революцією, росія знищила. Вже тоді росія використала інструментарій гібридної війни. І маріонеткові республіки, і зброя для них з північного воєнторгу, і колаборанти, які відкривали шлях московській орді”, – констатує Порошенко.

В росії розуміли, що ідея незалежності глибоко вкорінена, що азіатський комунізм чужий європейській українській традиції – говорить Петро Порошенко.

“У 1932-1933 роках в окупованій Україні тисячі сіл стали безмовними – безмовними Бучами і Мощунами, місцями масових страт голодом. Українців убивали голодом чи кулями, бо в Кремлі тоді, як і тепер, вважали, що Україна і українці взагалі не можуть існувати, не мають права”, – говорить п’ятий Президент.

“Так само тепер нелюди вбивали тих, хто насмілився жити по-людському без їхнього дозволу, вбивали в селах під Києвом, Черніговом, Харковом, Сумами. Так само вишукують і викрадають їх тепер у Херсоні чи Мелітополі. І, до речі, так само крадуть в України зерно і знову вивозять за кордон!”, – зауважує Порошенко.

“Але тепер це вже остання конвульсія одвічного ворога. Бо сьогодні йому протистоїть потужна армія, яку ми з вами відродили після 2014-го. Перемагає армія, перемагає мова, перемагає віра! Ми пройшли точку неповернення. Нашу правду побачили народи, в нашу силу повірили уряди. Сьогодні увесь демократичний світ підтримує нас у нашій боротьбі”, – говорить Порошенко.

Він переконаний: українці покарають ворога за геноциди на нашій землі.

“Це наш з вами обов’язок і наша присяга перед могилами безвинних жертв і героїв боротьби за незалежність, давніх і теперішніх. Настав вирішальний час у битві, яка триває століттями”, – наголошує Петро Порошенко.

“Ми переможемо, захистимо наше право і право наших дітей  вільно жити на нашій українській землі”, – говорить Петро Порошенко.

Джерело: Прямий

Навігація записів

“Чoму ви радуєтеся, це ж фейкoвe “ Євробачення ”. У Росії “палає” після тріумфaльної перeмоги України на пісeнному конкурсі
Укрaїнські штурмовuкu Су-25 нuщать ворогів на наднuзьких вuсотах (відео)

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
  • Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?
  • – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?
  • У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes