Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Росія хоче змінити хід війни. На нас чекають важкі два тижні” – Борислав Береза

“Росія хоче змінити хід війни. На нас чекають важкі два тижні” – Борислав Береза

admin
8 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Росія хоче змінити хід війни. На нас чекають важкі два тижні” – Борислав Береза

Інтернет видання litera з посиланням на prykarpattya, повідомляє.

Політичний діяч Борислав Береза розповів, що задумали у Кремлі щодо розвитку війни.

Ми заходимо у непростий час. І я хочу, щоб ви зрозуміли, що нас чекає в найближчі два тижні. На нас чекають бої, важкі новини та втрати серед друзів та знайомих. Ворог також втрачатиме своїх солдатів, але кого з нас турбують його втрати? Я можу помилятися, але через ту інтенсивність, як нас почали обстрілювати і який натовп з техніки та людей вони сюди нагнали, то схоже, що рашисти хочуть знову атакувати. Вони хочуть змінити хід війни, у якій програють. Тому зберіться та зрозумійте, що наша війна — це не коротка історія, і найближчим часом будуть різні новини. Але ми вистоємо, зупинимо ворога та переможемо його. Так було вже неодноразово. У нас є ким та чим. Вірте у нас.

Мій побратим помітив, що у нас зараз є вся та оборонна зброя, про яку говорять по ТБ. Усе. Без винятку. Нам потрібна важка. Багато важкої та потужної зброї. І вона до нас їде. Потім потрібні ще приблизно тижнів зо два, щоб ця зброя потрапила до нас на передову. І це будуть тяжкі два тижні. Але ви вірте у ЗСУ. А ми впораємося. І зупинимо окупанта. Не вперше. Але для того, щоб розбити ворога, нам знадобиться багато важкої зброї. Це війна артилерії. І я вже бачив, як М777 відпрацювали по окупантах. Це було прекрасно. Але нам потрібно ще більше такої зброї. Так що вірте в ЗСУ, наших командирів, Залужного і в нашу можливість перемогти, і ми точно виправдаємо вашу довіру. А ще нам потрібна ваша підтримка. Вона реально мотивує, як ніщо інше. Вона потрібна завжди, а не тільки коли все добре, або коли перемога над ворогом йде за перемогою.

І ще одне. Зрозумійте, що ми всі бачимо та розуміємо. Не треба від нас вимагати зробити те чи інше. Якщо ми можемо, то робимо самі. Без чиїхось нагадувань. Та й бажання вибити рашистів із нашої землі у нас надзвичайне. Генштаб бачить ситуацію, а наші командири готові виконати наказ. Але ніхто не кидатиме бійців на забій, як це робить наш ворог. Не наш метод. Так само не треба питати, коли нарешті звільнять те чи інше місце. Якби була можливість, це було б зроблено вже вчора. Не нагнітайте і не панікуйте. Це як у боксі. Для сильної атаки іноді потрібно видихнути, зробити пару кроків тому і відновившись розпочати атаку, методично завдаючи ворогові удару за ударом, поки він не буде відправлений в нокаут. Ми можемо це зробити. І ми переможемо. Це буде непросто. Але й ворог у нас не простий. Але я вам скажу головне — ми боремося не віч-на-віч. З нами сьогодні є весь цивілізований світ. І потенціал, як фінансовий, так і військовий наших союзників у багато разів більший, ніж у Кремля. Так що результат цієї війни вирішено наперед. Ми переможемо, а російські окупанти будуть розгромлені. Але для цього треба ще пройти довгий шлях зітканий із втрат та звершень. Ми його пройдемо і Україна переможе. Все буде саме так. Вірте у нас. Підтримуйте нас. Слава Україні!

Навігація записів

Йому всього 30. Це Сергій Волина, який зараз знаходиться на Aз0всталі. Між цими фото всього кілька місяців різниці, а враження таке, що кілька життів…
Нa Зaпopiжcькoмy нaпpямкy вaжкy вoгнeмeтнy cиcтeмy “Сoнцeпeк”, росіяни зacтocyвaли пpoти cвoїx пoзицiй тa фaктичнo випaлили з yкpaїнcькoї зeмлi вiйськoвиx PФ.

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes