Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • Чoлoвiк зaлuв в мyрaшнuк poзплaвлeнuй алюміній, щоб побачити його зсередини. Результат експеременту він запам’ятає на все життя (Кaдрu)

Чoлoвiк зaлuв в мyрaшнuк poзплaвлeнuй алюміній, щоб побачити його зсередини. Результат експеременту він запам’ятає на все життя (Кaдрu)

admin
3 Червня, 20203 Червня, 2020 Коментарі Вимкнено до Чoлoвiк зaлuв в мyрaшнuк poзплaвлeнuй алюміній, щоб побачити його зсередини. Результат експеременту він запам’ятає на все життя (Кaдрu)

До цього дня я поняття не мав, як виглядає мурашник зсередини.

Але, завдяки видовищному науковому експерименту професора Уолтера Тшінкеля, я дізнався багато нового.

Справа в тому, що цьому вченому прийшла в голову геніальна ідея: залити в мурашник алюміній.

Не думай, що після скоєного на нього озброїлася колонія мурашок і з’їла заживо.

При проведенні експерименту жодна комаха не постраждала, адже мурашник виявився занедбаним. Будинок мурах виглядає як багатоповерхівка! Переконайся самі, це виглядає неймовірно.

Навігація записів

Моєму врожаю перцю заздрять всі сусіди. Секрет в натуральному засобі, який є на кожній кухні
“Що попові можна, то котові зазь!” Фото з Хмельницького із Зеленським і санітарним лікарем Ляшком викликало ажіотаж у Мережі

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes