Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 3еленський зíрвав овацíї в залí в 00Н заявивши: “Якщо хтось íз вас призабув, то я нагадаю! Україна вíддала свíй третíй за величиною ядерний арсенал, а з рф зробили “охоронця”. Минув час í тепер очевидно, що роззброювати потрíбно було не нас”

3еленський зíрвав овацíї в залí в 00Н заявивши: “Якщо хтось íз вас призабув, то я нагадаю! Україна вíддала свíй третíй за величиною ядерний арсенал, а з рф зробили “охоронця”. Минув час í тепер очевидно, що роззброювати потрíбно було не нас”

admin
19 Вересня, 202319 Вересня, 2023 Коментарі Вимкнено до 3еленський зíрвав овацíї в залí в 00Н заявивши: “Якщо хтось íз вас призабув, то я нагадаю! Україна вíддала свíй третíй за величиною ядерний арсенал, а з рф зробили “охоронця”. Минув час í тепер очевидно, що роззброювати потрíбно було не нас”

Володимир Зеленський зазначив, що найбільше заслуговувала на ядерне роззброєння саме Росія. За його словами, це мало статися ще у 1990 році.

Про це президент України сказав у своєму виступі перед Генеральною асамблеєю ООН. Він також підкреслив, що країну-агресорку мають роззброїти й зараз, передає 24 Канал.

Зеленський висловився про ядерну загрозу від Росії

Глава держави зазначив, що Україна віддала свій третій за величиною ядерний арсенал. Тоді світ вирішив, що Росія має стати “охоронницею” такої сили.

Але подальша історія довела, що саме Росія найбільше заслуговувала на ядерне роззброєння ще тоді, в 1990-х. Росія заслуговує на роззброєння і зараз: терористи не мають права володіти ядерною зброєю,
– наголосив Зеленський.

Він також зазначив, що поки ядерна зброя лишається на своїх місцях, масове знищення набирає обертів. За його словами, Росія перетворює на зброю багато інших речей, і ці речі використовуються не лише проти нашої країни, але й проти всіх світових країн.

“Існує чимало конвенцій, які обмежують володіння та розповсюдження зброї, але не існує реальних обмежень на використання продовольства, енергії та інших речей як зброї”, – розповів президент.

Він наголосив, що сьогодні, як ніколи, людство повинно діяти в повній солідарності, щоб врятувати людські життя. Зеленський сказав, що так само як стримується ядерна зброя, має бути стриманий агресор і всі його інструменти та методи війни.

Кожна війна зараз може стати останньою, але потрібна наша єдність, щоб гарантувати, що агресія не увірветься знову,
– зауважив український очільник.

Зеленський також підкреслив, що завжди Третю світову війну розглядали, як війну ядерну і як конфлікт між великими державами, коли в хід іде ядерна зброя. Тому для світу здавалося, що інші війни менш страшні у порівнянні з такою війною між великими державами, які мають ядерні потенціали, що спростувала російсько-українська війна.

Наостанок президент України зазначив, що стратегія із ядерного озброєння є гарною, але вона має бути не єдиною для того, щоб запобігти майбутньому конфлікту з застосуванням цього типу зброї.

Навігація записів

Друзі, це суддя з Херсону Олeна Кoвбій. Вона воює з перших днів великої Вiйни. І ось саме такі люди, мають повне право з гордістю носити звання Сyдді.
Байдeн готовuй пeрeглянутu “чeрвонi лiнiї” щодо РФ: у США готують два контрзаходu – WP…

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Роман зайнявся документами — чи почав займатися, але в середині тижня у нього з’явився якийсь співрозмовник щодо потенційного проєкту, і документи зависли. Марина дооформила сама – пішла на годину раніше з роботи, поїхала до школи, розібралася.
  • Все всередині кричало – кинути їм ключі в обличчя, вигукнути все, що накопичилося. Але Марія мовчала. – Мамо, стій! – Старша схопилася. – Ти не можеш просто так забрати ключі! – Можу, – відповіла Марія і подивилася на чоловіка. – Олексію, проведи дочок!
  • Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться
  • Наталя приїхала у квартиру своєї матері, якої нещодавно не стало. В квартирі бабусі Ганни зараз жив син та невістка Наталки. Жінка хотіла забрати деякі речі матері. Двері були відчинені, Наталя тихенько зайшла. У спальні було чути голос Насті, невістка розмовляла з кимось по телефону. – Не буду їй заважати, – вирішила Наталя, і вже хотіла було зайти у кімнату матері, як раптом її увагу привернула одна фраза невістки. Наталя підійшла ближче до спальні невістки та сина, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови Насті… і аж рота відкрила від почутого
  • Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого
  • Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes