Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Живий Бoгдан! Слaва Бoгу!” В Теpнополі Бoгдан, який мешкав на оcтанньому, 9 повepсі, затpимався вдома, кoли його мама спуcтилася до укpиття… Деталі…

“Живий Бoгдан! Слaва Бoгу!” В Теpнополі Бoгдан, який мешкав на оcтанньому, 9 повepсі, затpимався вдома, кoли його мама спуcтилася до укpиття… Деталі…

Viktor
25 Листопада, 202525 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до “Живий Бoгдан! Слaва Бoгу!” В Теpнополі Бoгдан, який мешкав на оcтанньому, 9 повepсі, затpимався вдома, кoли його мама спуcтилася до укpиття… Деталі…

З-під завалів будинку, який армія рф зруйнувала ракетним ударом у Тернополі, деблокували хлопця.

Він перебував на рівні між п’ятим і шостим поверхами. На щастя, він дивом залишився живим.

У ДСНС розповіли про порятунок 20-річного Богдана з Тернополя, який опинився під завалами зруйнованого ударом РФ будинку. Рятувальники визнають: те, що хлопцеві вдалося вижити — справжнє диво.

Про це йдеться у матеріалі ДСНС.

Як розповіли в ДСНС, під час чергової «хвилини тиші» рятувальники почули крики про допомогу.

Так, 20-річний Богдан був затиснутий у бетонних конструкціях, але, дякувати Богу, виявився живим. Надзвичайники встановили з ним контакт і почали розбирати завали, яких над ним було дуже багато.

Рятувальник ГМЦШР ДСНС України Денис Карпенко поділився, що хлопець був наляканий, дуже нервував.

«Я його заспокоював, казав: „Не нервуй, не витрачай сили, бо над тобою дуже багато завалу, треба розібрати. Наберися терпіння і чекай. Ми тебе обов’язково врятуємо“.

Тримали з ним контакт. Ми працювали з колегами вшістьох. Зробили цю роботу, врятували. Дивом постраждалий залишився живий», — констатував надзвичайник.

Він перебував у приміщенні кухні, біля холодильного відсіку. Його притиснуло кухонним стільчиком, він лежав у позі ембріона, руки перед собою, у нього було дуже мало перед собою вільного місця, щоб дихати. Рука була перебита кухонним столом.

«Це диво, як він вижив. Я ще такого не бачив», — розповів Карпенко.

Джерело

Навігація записів

Мoбільний інтeрнeт стане швидшим і не зникатиме під час aварій — ухвалено важливий зaкон
Переговори делегацій США, України та РФ тривають в Абу-Дабі – Axios

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes