Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Viktor
8 Травня, 20258 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Сьогодні готуємо кабачковий рулет. Його можна використовувати як основу для різних начинок. Я роблю з грибами, з помідорами, з фаршем, морквою, в загальному, головне не боятися експериментувати, рецепт вдалий і гарний. Завжди виходить смачно, просто і ситно.

Необхідні продукти:

Корж:

  • кабачки – 2 шт. (800 г)
  • яйця – 3 шт.
  • сметана – 2 ст.л.
  • сіль за смаком
  • чорний мелений перець – за смаком
  • борошно – 4-5 ст.л.

Начинка:

  • сир Violette – 200 г
  • часник – 3 зубчики
  • помідори – 2-3 шт.
  • зелень (базилік) – 3 гілочки

Як приготувати рулет з кабачків

Беремо 2 молодих кабачка, обрізаємо хвостики і натираємо на великій тертці.

Пересипаємо терті кабачки в миску, солимо їх і залишаємо на 10-15 хвилин на столі.

А поки займемося тістом. У миску вбиваємо 3 яйця, всипаємо сіль і чорний мелений перець за смаком і віночком злегка збиваємо яєчну масу. Далі відправляємо сюди 2 ст.л. сметани і перемішуємо.

Минуло 10 хвилин, кабачки виділили достатньо соку, тепер гарненько їх віджимають і перекладаємо в яєчну суміш.

Сьогодні я роблю рулет тільки з кабачків, але за бажанням можна 1 кабачок замінити на баклажан, теж виходить дуже смачно.

Тепер додаємо 4 ст.л. борошна і замішуємо тісто. Я кладу борошно з невеликою гіркою, буває додаю і 5 ст.л. борошна, орієнтуйтеся на консистенцію тіста.

Випікаємо рулет на деку розміром 30х40 см. Застеляємо його папером для випічки, а щоб вона не з’їжджала в сторони, наливаємо трохи води і приклеюємо лист. Виливаємо тісто на деко і рівномірним шаром розподіляємо тісто по поверхні.

Якщо ви не впевнені в якості свого паперу, то краще змастіть її додатково соняшниковою олією.

Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Відправляємо випікатися рулет в попередньо розігріту до 190 градусів духовку на 20-25 хвилин.

А поки випікається кабачковий корж приготуємо начинку. В вершковий сир, я використовую Violette, пропускаємо через прес 3 зубчики часнику і добре перемішуємо масу.

Щоб легше було начинку розподіляти по коржу дістаньте сир з холодильника за півгодини до приготування.

І ще нам потрібні помідори, у мене вони невеликі, тому я взяла 3 штучки. Нарізаємо їх на дуже тонкі скибочки.

Із зелені я буду використовувати свіжий зелений базилік. Також підійде і кріп, петрушка або кінза. Зелень я кладу в начинку, але за бажанням її можна покласти і в тісто.

Пройшло 25 хвилин, кабачковий корж готовий. Дістаємо його з духовки і даємо повністю охолонути. Потім акуратно, не поспішаючи знімаємо папір для випічки і саме на цю сторону починаємо викладати начинку.

Тонким шаром розподіляємо вершковий сир з часником. Далі присипаємо його свіжим, подрібненим базиліком і викладаємо шматочки помідорів.

Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Щільно скручуємо в рулет, загортаємо в харчову плівку і відправляємо в холодильник на 1 годину. Ну, а потім нарізаємо на шматочки і подаємо на стіл.

Закуска з кабачків, якою я здивувала рідних: просто і смачно

Рулет прекрасно тримає форму, виходить ніжний, соковитий і дуже смачний. Така закуска ідеально підійде і для святкового столу.

Навігація записів

В Україні хoчуть конфіскуватu 9,3 млн грн у тещі міністра aгрaрної пoлiтики: в чому підoзрюють жінку
Нoвим Папою Римським оголоcили Рoберта Прeво зі CША

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes