Якби ж я знала, яким чином віддячить мені чоловік за те, що доглядала його батька… Та після смерті старенького відкрилась страшна правда.

Одного разу Сергій попросив мене посидіти з його татом, оскільки він важкохворий лежачий. Я без проблем погодилась, тому що в чоловіка робота, а в мене є така можливість допомогти, то чому б ні?

Декілька днів доглядавши свекра, зрозуміла, що просто так залишати його самого не можна, тому вирішила, що залишусь. З одного боку мені хотілося додому, але з іншого, у будинку свекра мені було спокійніше. Річ у тім, що за Сергія я вийшла не по любові, нам важко живеться разом, практично не спілкуємось, дітей не маємо. У квартирі завжди якась напруга, коли ми перебуваємо удвох. Проте завжди очікувала, що колись все ще налагодяться наші стосунки та все зміниться.

Цей рік, коли я доглядала за Ігорем Петровичем, став для мене роком перемін та і взагалі я навіть краще почала себе почувати. Однак ми з Сергієм дуже віддалилися один від одного. Ситуація між нами стала ще напруженішою.

Потім свекру стало гірше, він прожив ще деякий час й згодом помер. Сумно було, адже дуже звикла до нього вже. Після похорону я повернулась до себе додому, до чоловіка.

Минуло декілька тижнів та раптом чогось захотілось приїхати в будинок свекра, аби прибрати та згадати його добрим словом. До того ж знала, що це помешкання тепер належить по-суті чоловікові. Однак те, кого я там побачила, шокувало мене!

Звісно я мала ключі, проте чомусь на дивно  не змогла відчинити двері.  Раптом відчиняє мені двері якась жінка.

– Ви до кого? —  запитала вона мене.

– А що ви тут робите і хто ви? Тут раніше жив мій свекор і в мене є ключі від будинку! — у відповідь сказала я.

– Перепрошую, але я тут тепер живу, ви, мабуть, помилилися. Зараз я зателефоную власнику цього будинку, він мій чоловік.

Тоді вона комусь дзвонить, а потім дає мені слухавку. Тільки він сказав “Алло” і я все зрозуміла. Це був дуже знайомий мені голос. Голос мого чоловіка. А далі він мені сказав:

– Чекай, не клади слухавку,  я зараз тобі все поясню…

Але більше слухати я його не хотіла. Виявляється, поки я хотіла зробити йому добро, він мені зраджував… Знайшов собі мати Терезу. Доглядала цілий рік його хворого батька, а він ось так зі мною вчинив…

Що мені робити? Як тепер спілкуватись з Сергієм?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.