Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Коментарі Вимкнено до Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Ніколи не думала, що мені пощастить зі свекрухою.

Коли ми з чоловіком одружились – власного житла у нас не було, винаймати квартиру дорого, а у моїх батьків ще двоє дітей живе. Тож, коли мама Богдана запропонувала нам жити з ними у трикімнатній квартирі, ми погодились. Тим більше, що він їх єдиний син.

Я дуже переймалася, бо йду в чужий дім. Не знаю, що і як там заведено робити. Перших кілька місяців відчувала себе як не у своїй тарілці.

Галина Михайлівна виявилась дуже доброю жінкою. Вона все мені спокійно і гарно пояснювала, ніколи без стуку не заходила до нашої кімнати, та не порядкувала у наших речах.

Спершу, я думала, що у неї якийсь прихований план, бо не може свекруха бути доброю. Мені подруги таких жахіть понарозказували, тому я її доброту сприймала як підступ.

Приготування їжі Галина Михайлівна теж взяла на себе. Вона уже була на пенсії, тож сказала, що хоч так допомагатимемо, аби нам було легше. Згодом ще й додала, що, якщо мені не смакуватимуть її страви, щоб я казала – вона не образиться.

Я вирішила розповісти про цю дивину подругам, на що вони мені сказали:

–  Так не буває.

–  Вона щось замислила.

–  Не довіряй їй.

Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити в гості сестер і запитала дозвіл, Галина Михайлівна сказала:

–  Чому ти мене питаєш про таке. Це тепер такий самий дім, як і наш.

Я не вірила, що так буває, але Галина Михайлівна мені все пояснила.

–  Колись і я була невісткою, а свекруха до мене дуже погано ставилась. Не любила вона мене. Тоді я собі пообіцяла, що ніколи не ображатиму свою невістку, а прийму її як рідну доньку. Тож не шукай в моїх словах чи вчинках якогось підступу. Я все роблю і кажу щиро.

Після цих слів я більше не підозрювала Галину Михайлівну у хитромудрому плані.

З того часу вже пройшло 5 років, а ми та досі живемо дружно і мирно. Моя свекруха стала мені справді другою мамою. Все те, що говорять, що всі свекрухи злі й не люблять невісток – не правда. Я в цьому переконалась на власному досвіді.

Які у вас стосунки з вашими свекрухами?

Related Articles

Братику! Ну ти даєш, який палац відгрохав! А можна в тебе пару днів пожити? У відрядженні недалеко, а в готелі гроші віддавати шкода

Коментарі Вимкнено до Братику! Ну ти даєш, який палац відгрохав! А можна в тебе пару днів пожити? У відрядженні недалеко, а в готелі гроші віддавати шкода

Минув рік. Настя і Богдан більше не вигадували казок про ремонт. Якщо телефонував хтось із тих, хто хотів просто пожити на дурняк, Настя спокійно відповідала: — Вибачте, ми цього року приймаємо гостей тільки за попередньою домовленістю і на платній основі, бо витрати дуже зросли. Більшість відсіювалася сама собою. На диво, Олена та Люда більше не дзвонили — мабуть, образа була сильнішою за бажання безкоштовного моря. Мама Насті спочатку трохи побурчала, але побачивши, що донька стала спокійнішою і щасливішою, теж заспокоїлася. А в серпні до них знову приїхав Сашко. Цього разу сам. Він підпрацював на канікулах, зібрав трохи грошей і привіз Насті величезний букет її улюблених лілій та купу делікатесів для Богдана. — Я просто хотів подякувати, — сказав він, ніяковіючи. — Те літо врятувало мої стосунки з батьками. Я зрозумів, як це — коли тебе поважають, і як важливо поважати інших

Коментарі Вимкнено до Минув рік. Настя і Богдан більше не вигадували казок про ремонт. Якщо телефонував хтось із тих, хто хотів просто пожити на дурняк, Настя спокійно відповідала: — Вибачте, ми цього року приймаємо гостей тільки за попередньою домовленістю і на платній основі, бо витрати дуже зросли. Більшість відсіювалася сама собою. На диво, Олена та Люда більше не дзвонили — мабуть, образа була сильнішою за бажання безкоштовного моря. Мама Насті спочатку трохи побурчала, але побачивши, що донька стала спокійнішою і щасливішою, теж заспокоїлася. А в серпні до них знову приїхав Сашко. Цього разу сам. Він підпрацював на канікулах, зібрав трохи грошей і привіз Насті величезний букет її улюблених лілій та купу делікатесів для Богдана. — Я просто хотів подякувати, — сказав він, ніяковіючи. — Те літо врятувало мої стосунки з батьками. Я зрозумів, як це — коли тебе поважають, і як важливо поважати інших

— Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до кухні. — Мені вона потрібна. Жінка завмерла біля плити, де помішувала овочеве рагу і готувала млинці. Дерев’яна ложка застигла в її руці, а погляд втупився в киплячу суміш перців і баклажанів. Третій місяць поспіль Данило задавав їй одне й те саме питання.

Коментарі Вимкнено до — Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до кухні. — Мені вона потрібна. Жінка завмерла біля плити, де помішувала овочеве рагу і готувала млинці. Дерев’яна ложка застигла в її руці, а погляд втупився в киплячу суміш перців і баклажанів. Третій місяць поспіль Данило задавав їй одне й те саме питання.