Я давно мріяла жити сама. Вперше таке рішення прийшло до мене, коли я ще навчалася у школі. Тому що я розуміла, що вдома я не маю жодного особистого простору. Я постійно перебувала під наглядом мами. Але я не хотіла якихось вечірок удома чи звати подруг. Хотіла просто спокійно посидіти у своїй кімнаті одна, і то мама не давала. Вона постійно копалась у моїй шафі, перебирала всі мої речі, навіть спідню білизну. Мама постійно читала мої особисті щоденники, навіть записники з номерами телефонів переглядала. Вечорами вона досконально розпитувала про минулий день. Такий контроль мене просто дратував, тому в мене з’явилася сильна недовіра до людей.

Мені важко заводити нові знайомства, тому що я не можу повністю покластися на людину — і завжди чекаю каверзи. В університетські роки я теж не мав свого особистого куточка, бо ми жили в гуртожитку по кілька людей у кімнаті. І ось я взяла собі квартиру в іnотеку. Так, виnлачувати ще довго, зате своя довгоочікувана квартира. Я почувала себе так спокійно та затишно вперше у своєму житті сама – у себе вдома. Влітку я вирушила у відпустку та дала ключі мамі, щоб вона годувала кота та поливала квіти. Коли я повернулася, то все в хаті було на своїх місцях, я здивувалася.

Advertisements

Мама на той час заспокоїлася, навіть у гості особливо не просилася. А потім я помітила дива. То мама почне мені розповідати про хімчистку; хоча я недавно розлила каву на килим, але мама про це не знала. То ще якусь «потрібну» мені статтю скине. Я не повірила таким збігам і вирішила встановити вдома камеру. Через день я переглянула записи — і це стало для мене сильним уда ром. Тільки я навчилася довіряти своїй мамі, так вона мене обдурила. Вона приходить до моєї квартири, поки я на роботі, починає оглядати всі полички, лазить у мене в ноутбуці. Я показала запис мамі і попросила її схаменутися. А вона з безневинним виглядом стала сkаржитися, мовляв, як я з’їхала, так і перестала щось розповідати. І під час моєї відпустки вона зробила дублікат ключів. Ну, ввечері піду додому – міняти замки.